Структурні елементи системи фінансового права України. Загальна та особлива частини фінансового права України

З М І С Т

стор.

ВСТУП……………………….………………………………………….……..….4

РОЗДІЛ 1. СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ

1.1.  Загальна та особлива частини фінансового права України….…...…...7

1.2.  Структурні підрозділи та підгалузі, як складова системи фінансового права України……………………………………………...…………….9

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ФІНАНСОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ

2.1. Характеристика нормативно-правових актів, які мають найвищу юридичну силу серед джерел…………………………………..…..….12

2.2.  Джерела фінансового права другорядного значення…………….…...17

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК СИСТЕМИ І ДЖЕРЕЛ ФІНАНСОВОГО ПРАВА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….……28

     СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………..…..……32

ВСТУП

На сьогодні фінансове право України знаходиться в періоді активного становлення та розвитку. Це пов’язано, перш за все, зі зміною економічної ситуації в державі, розвитком економічних відносин ринкового типу. В умовах зламу адміністративно-командної системи управління економікою Україна починає будувати нову державу з ринковими відносинами, які в свою чергу не можуть регулюватися та будуватися на основі норм старих законів.

Із зміною економічної основи в Україні, утворенням нової суверенної держави, наданням широких повноважень органам місцевого самоврядування змінюється і фінансова система, а разом з нею великі зміни йдуть у фінансово-правовому регулюванні грошових відносин, що виникають у процесі фінансової діяльності.

Фінансове законодавство розгалужене, мобільне, слідкувати за його змінами важко, а знати його необхідно, оскільки різновидів відносин, що мають грошовий характер, багато, але виникають вони не з фінансової діяльності і регулюються нормами цивільного, адміністративного та господарського права. Для правильного вибору актів, норми яких регулюють грошові відносини, що виникають з фінансової діяльності, необхідно знати специфіку цих відносин і норм, що їх регулюють.

Усі правові норми, які включені в законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти, поділяються на окремі галузі права. В основу поділу макросистеми правових норм, прийнятих на території держави її органами та органами місцевого самоврядування, покладено на матеріальний зміст відносин, які регулюються цими нормами. 

Після відродження галузі фінансового права в системі права почали створювати і систему самого фінансового права. Однією з перших після професора Ю. А. Ровинського (який своїми працями і багаторічною практикою в банківсько-фінансовій системі довів, що фінансове право існує як самостійна галузь) виступила з глибокими науковими дослідженнями професор Р. Й. Халфіна. Вона пропонувала розділити фінансове право, як і цивільне, на дві частини – загальну і особливу. На сьогодні більшість вчених розділяють цю точку зору, тобто частину фінансово-правових норм відокремлюють у загальну частину, а інші норми відповідно до їх приналежності включають в особливу частину. Проте з цим погодитись досить важко. В основному мова йде не про галузь права, а про юридичну навчальну дисципліну.

У сучасних підручниках із фінансового права до загальної частини включають в основному не правові норми, а поняття, які виділяють фінансове право як самостійну галузь права: поняття фінансів, фінансової системи, бо вона є об’єктивною основою системи фінансового права, поняття, принципи і методи фінансової діяльності, поняття предмета і метода фінансового права, їх особливості; поняття, види і особливості фінансово-правових норм і фінансово-правових відносин; поняття і зміст науки фінансового права. Таким чином кожен, хто захоче опанувати одну з визнаних державою необхідною галуззю права, оволодіє понятійним апаратом і зможе застосувати на практиці норми фінансового права, які становлять систему особливої частини фінансового права.

Що ж до складу особливої частини фінансового права, то вона може вибудовуватись на підставі існуючої фінансової системи. У межах ланок фінансової системи і створюються підгалузі фінансового права, які розділені на фінансово-правові інститути.

Поширеність фінансових відносин та їх особлива значимість для життя держави і органів місцевого самоврядування обумовлюють різноманітність видів джерел фінансового права. Найпоширенішою юридичною формою відбиття фінансових відносин є нормативно-правові акти.

Актуальність розвитку системи і джерел фінансового права обумовлена насамперед зверненням юридичної практики, в основному законодавчої, насамперед до найбільш актуальних джерел даного предмету.

Мета та завдання курсової роботи – розкрити поняття системи і джерел фінансового права, шляхом дослідження нормативно-правових актів фінансового права України, та формулювання думки українських науковців стосовно структурних елементів фінансового права.

Об’єктом дослідження виступає безпосередньо система фінансового права та її структурні елементи, такі загальна та особлива частини, а також нормативно правові акти, які є регуляторами фінансових відносин між фізичними особами, юридичними особами та державою.

Предмет дослідження охоплює низку нормативно-правових актів, які регулюють функції, систему та побудову фінансових правовідносин. До них входить Конституція України, Бюджетний кодекс України, Податковий кодекс України, Закон України «Про банки і банківську діяльність», Закон України «Про Рахункову палату», Закон України «Про Національний банк України», праці науковців тощо.

Дослідження структурних елементів фінансового права України, таких як загальна та особлива частини, а також розгляд та аналіз основні джерел фінансового права України є основним завдання курсової роботи.

Вивчення джерел та системи фінансового права України відіграє важливу