Предмет і метод фінансового права як галузі права. Специфіка фінансово-правових норм. Відносини, які виникають у процесі фінансової діяльності держави

Страницы работы

Фрагмент текста работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Чернігівський національний технологічний університет

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра цивільного,господарського,адміністративного права та процесу

КУРСОВА РОБОТА

З предмета: «Фінансове право»

На тему: «Предмет і метод фінансового права як галузі права»

Курс_ІІ_ Група_122

Науковий керівник:

Ст. викладач

.І.Г

Робота подана на кафедру                   Робота допущена до захисту                  Робота захищена з

______ Науковий керівник                       оцінкою __________

«____»___________20__р.                        «____»___________20__р.                 «____»___________20__р.

___________ Голова комісії

___________ Член комісії

Чернігів 2013


Зміст

Вступ……………………………………………………………..3

Розділ 1. Предмет і метод фінансового права……………........5

1.1. Предмет фінансового права……………………………......5

1.2. Метод фінансового права…………………………………..9

Розділ 2………………………………………………………….12


Вступ

Фінансове право – це одна з провідних галузей системи права України й належить саме до тих галузей, які досить динамічно розвиваються. Це пов'язано переважно із загальною тенденцією еволюції держави й права в сучасних глобальних перетвореннях як всередині країни, так і на міжнародній арені. Знання принципових основ фінансового права й конкретних положень фінансового законодавства є необхідною складовою професійної економічної підготовки, що й визначає значення навчального курсу "Фінансове право". Адже для майбутніх спеціалістів економічних спеціальностей, зокрема з фінансової справи, обліку й аудиту, важливим є розуміння сутності механізмів фінансово-правового регулювання, оскільки у своїй щоденній роботі вони будуть мати справу з конкретними нормативно-правовими актами, які регулюютьсь сферу фінансових відносин. Незнання ж такими спеціалістами правових аспектів питань, пов'язаних з фінансовою діяльністю, може призвести до порушення прав і законних Інтересів фізичних та юридичних осіб, завдати шкоди підприємствам, установам, організаціям, де вони будуть працювати, а відповідно й державі загалом.

Фінансове право як навчальна дисципліна в системі загально правових курсів є системним викладенням теоретичного та прикладного матеріалу з метою підготовки кваліфікованих кадрів, які здатні аналізувати складні процеси у сфері фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування.

Ця інформація призначена для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також науковців, викладачів, працівників фінансових органів і може використовуватися іншими студентами та всіма, хто вивчає фінансове право й цікавиться питаннями фінансового законодавства.


Розділ 1.Предмет і метод фінансового права.

1.1.Предмет фінансового права

На перший погляд питання предмета фiнансового права є достатньо вивчене i стосовно нього немає суттєвих розбiжностей серед провiдних теоретикiв цiєї галузi права. Однак аналiз дослiджень, присвячених цiй проблемi, свідчить про принциповi суперечки з приводу вiднесення деяких видiв суспiльних вiдносин до сфери фiнансово-правового регулювання, а деякi аспекти предмета фiнансового права i надалi залишаються малодослiдженими, а то й цілком нерозкритими.

Кардинальнi змiни, якi вiдбулися останнiми роками в економiчнiй та правовiй системi країни, визнання історично неспроможною доктрини соціалістичних фінансів, ставлять під сумнів більшість постулатів радянської фінансово-правової науки та зумовлюють необхiднiсть критичної переоцiнки наукових пiдходiв до розв’язання цiєї проблеми.

Традицiйним i загальноприйнятим не тiльки в Українi, але й на теренах усiх iнших постсоцiалiстичних держав, є визначення, сформульоване Л.К.Вороновою: фiнансове право – це самостійна галузь публічного права, що регулює суспільні відносини в сфері мобiлiзацiї, розподiлу й використання централiзованих та децентралiзованих фінансових ресурсів держави з метою забезпечення виконання нею своїх завдань i функцiй [1, с.49.].

Останніми роками поширеною стала позиція учених – дослідників фінансового права, згідно з якою об’єктом фінансових правовідносин є виключно грошові фонди, які мають державну форму власностi, i нормами фінансового права iнші економiчні вiдносини регулюватися не можуть.

Зокрема, А.I.Худяков з цього приводу зазначає: “Щодо нашої позицiї, то ми, пов’язуючи поняття фiнанси i фiнансове право (точнiше – його предмет), подiляємо думку тих авторiв, якi визнають фiнанси атрибутом держави, а державу – атрибутом фiнансiв. Тому вислів “державнi фiнанси” здається нам тавтологiєю: фiнанси не можуть бути недержавними” [2, с.16-17].

На думку П.С.Пацурківського, “ніякі інші суспільні відносини крім фінансово-економічних в процесі фінансової діяльності не виникають і не можуть виникнути в принципі”. Відтак автор доходить висновку, що предметом фінансового права є саме фінансово-економічні відносини, а “система фінансового права є одягнутою в правову оболонку фінансовою системою країни” [3, c.228].

М.В.Карасєва, хоча й визнає, що в сучасних умовах предмет фінансового права утворюють відносини, які виникають у процесі фінансової діяльності держави та муніципальних утворень, однак на її думку це пов’язано з тим, що “муніципальні фінанси сьогодні – це в більшій частині державні фінанси, які виділяються муніципальному утворенню за допомогою різноманітних методів бюджетного регулювання…”. В подальшому, “є ймовірність, що відносини, які виникають в процесі фінансової діяльності муніципальних утворень будуть виводитися за межі фінансового права” [4, с.33-34]. М.В.Карасєва, хоча й визнає, що в сучасних умовах предмет фінансового права утворюють відносини, які виникають у процесі фінансової діяльності держави та муніципальних утворень, однак на її думку це пов’язано з тим, що “муніципальні фінанси сьогодні – це в більшій частині державні фінанси, які виділяються муніципальному утворенню за допомогою різноманітних методів бюджетного регулювання…”. В подальшому, “є ймовірність, що відносини, які виникають в процесі фінансової діяльності муніципальних утворень будуть виводитися за межі фінансового права” [4, с.33-34].

Водночас у фiнансово-правовiй науцi відома й iнша тенденцiя стосовно визначення предмета фінансового права, – введення до системи фiнансового права комплексних правових iнститутiв банкiвського права [5, с.26], страхового права [6, с.230-233], валютного права [7, с.244-250], а також спроби розширення предмета фiнансового права шляхом введення у нього вiдносин, що виникають на підставі договорiв банкiвського кредиту, банкiвського рахунку, страхування.

Найперше, не можна погодитись з самою можливiстю належностi до фiнансового права комплексних правових iнститутiв, оскiльки це презюмує можливiсть введення у його систему норм iнших галузей права. Така позицiя суперечить самому поняттю системи як цiлiсного структурного утворення, що складається з однопорядкових елементiв, і призведе до порушення цiлiсностi, системностi фiнансового права.

До фiнансового права належить лише та частина комплексних правових iнститутiв, яка складається з норм фiнансового права. Важливою для розуміння суті фінансів є теза, висловлена

Похожие материалы

Информация о работе