кольоровому рішенні меблів і інтер’єру в цілому реалізуються художньо-конструкторські завдання особливостей психофізіологічного впливу кольору на людину. Дослідженнями фізіологів установлені характер і ступінь реакції нервової системи людини на різні колірні джерела.
При теплому кольоровому оточенні збільшується працездатність, але знижується слухова чутливість і утрудняється перенесення високих температур. Відносно фізіологічно нейтральними є кольори середини спектра (зелені, жовто-зелені) і світлі ахроматичні (сірі), що займають проміжне положення між групами холодних і теплих квітів. Ці кольори одержали найменування фізіологічно оптимальних кольорів. Вплив окремого кольору тим сильніше, чим більше займана їм поверхня, чим він більш яскравий й насичений. Колір здатний ілюзорно розширювати навколишній простір, зорово збільшувати пропорції й розміри предметів, глибину простору й перспективу. Емоційне сприйняття кольору. Емоційне сприйняття кольору залежить від умов освітлення, кольорової адаптації, кольорових контрастів і гармоній. Недостатня освітленість знижує сприйняття кольорових джерел у зв’язку з низькою світлочутливістю до кольорового сприйняття кольоросприймальних елементів зору. Кольорове сприйняття може бути гострим при досить високому рівні освітленості (150–700 лк). При цьому спостерігається взаємозв’язок загального рівня освітленості з кольоровим фарбуванням поверхонь, що обгороджують приміщення. При тому самому джерелі світла загальна освітленість змінюється залежно від коефіцієнта відбиття кольорової поверхні: біла (88 %) – 157 лк; ясно-жовта (74 %) – 98 лк; ясно-зелена (69 %) – 92 лк; сіра (68 %) – 89 лк; рожева – (62 %) – 68 лк. [12]
Різні комбінації кольорів, що визначаються кольоровим тоном, насиченістю, яскравістю, кількісними і якісними показниками кольорів та їх параметрами, являються темою численних досліджень, у результаті яких створені різні системи класифікацій у вигляді таблиць, атласів, кольорових кіл тощо. Найбільш відомі системи Оствальда, Менселла й Максвелла, побудовані в тривимірних координатах. Виходячи з основних положень трьохкомпонентності системи кольорознавства, згідно з якою будь-який заданий колір можна одержати відповідним поєднанням трьох довільно обраних випромінювань, а характеристикам кольору можна надати точну кількісну оцінку, що дозволяє порівнювати кольори між собою, «Міжнародна комісія з кольрознавства» запропонувала використовувати для характеристики кольору координати кольоровості (х, в, z), відповідні до часток червоного, зеленого й синього випромінювань.
Перехід від системи координат до системи характеристики кольору за допомогою кольорового тону, насиченості й яскравості здійснюється за допомогою кольорового графіка (Рис. 1). Кожна крапка зовнішнього контуру цього графіку відповідає певній довжині хвилі. Крапка Е відповідає білому кольору. На прямих, що з’єднують крапку Е с зовнішнім контуром, розташовуються кольори з однаковою довжиною хвилі, але кольору, що відрізняються чистотою, від нуля (чистота білого кольору) до 100 % (яскравість спектральних кольорів).
Оцінка кольору. Крім кількісної оцінки кольору за допомогою кольорового графіка можна визначати допоміжні кольори відповідно до обраного кольору. Для цього необхідно провести пряму через крапку на контурі, відповідну до необхідного кольору, і центральну крапку Е, відповідну до білого кольору, продовживши її до перетинання із протилежної сторони контуру. Отримана крапка перетинання характеризує довжину хвилі допоміжного кольору.
Колір, тобто однозначне вираження характеристики кольору того або іншого конкретного об’єкта, у загальноприйнятій колориметричній системі визначається на практиці або шляхом ідентифікації його з певним колірним полем атласу, характеристика якого відома, або фотометрична за допомогою оптичних приладів, фотометрів або спектрофотометрів [3].
Основа побудови кольорових гармоній – виявлення домінуючого кольору, що відіграє основну роль у композиції по забезпеченню кольорової рівноваги. Основний кольоровий тон вибирають виходячи із психофізіологічних, функціональних і естетичних вимог. Його домінуюча роль визначається найбільшою площею, яскравістю, або насиченістю в порівнянні з іншими кольорами, що беруть участь в композиції, або місцем розташування в полі зору спостерігача. Інші кольори протиставляються із головним по кольоровому тону, насиченості й яскравості в контрастних гармоніях або зближаються по кольоровій характеристиці в нюансних. Для забезпечення кольорової рівноваги найбільш насичені кольори повинні займати меншу площу, а менш насичені – більшу. При визначенні деяких кольорових гармоній можна користуватися кольоровим графіком (див. Рис. 1). Насамперед необхідно встановити пари взаємодоповнюючих кольорів, які одержуються по прямій (інтервал 180°), що проходить через крапку Е і з’єднуючої протилежні сторони контуру графіка (жовтий – синій, жовтогарячий – синьо-зелений, фіолетовий – жовто-зелений і т.д.). Гармонійні ж комбінації утворюються при зіставленні кольорів
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.
