Конституція Пилипа Орлика

Страницы работы

Фрагмент текста работы

Харківський національний університет імені Г.С.Сковороди

Історичний факультет

Кафедра історії України

КУРСОВА РОБОТА

З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

з теми:

« Конституція Пилипа Орлика »

Студента 2 курсу 21І/П групи

Колодяжного Олександра

напряму підготовки 6.030102.Історія

Керівник                        Дь О.В.

Підсумкова оцінка.

Національна шкала ___________________

Кількість балів _______________________

ЕСТS _______________________________

Члени комісії

___________        _____________________

           (підпис)                                        (прізвище та ініціали)

__________         _____________________

          (підпис)                                         (прізвище та ініціали)

__________         _____________________

         (підпис)                                          (прізвище та ініціали)

Харків 2016

ЗМІСТ:

ВСТУП ……………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ПЕРЕДУМОВИ  ВИНИКНЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ..........................................................................................68

РОЗДІЛ 2.  РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ ТА     МІСЦЕ КОНСТИТУЦІЇ………….. ……………………….....................12

РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА КОНСТИТУЦІЇ.................................18

РОЗДІЛ 4. МІСЦЕ СЕРЕД ІНШИХ КОНСТИТУЦІЙ СВІТУ…………………..……....................................................................24

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………..27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ………31

ДОДАТКИ………………………………………………………………..37

ВСТУП

Сучасна методологічна ситуація (багатоманітність методологічних підходів), не відмовляючись від традиційних підходів, дозволяє використовувати нові можливості теоретичного осмислення досліджуваної проблеми.

Для досягнення визначених у роботі мети і завдань використовувались як загальнонаукові, так і спеціально-історичні та соціологічні методи дослідження. За методологічну основу взято принципи історизму, об’єктивності, системності та поліфакторності.

Серед використаних загальнонаукових методів чільне місце посіли узагальнюючий, аналітичний, синтетичний, компаративний, системний, дедуктивний, індуктивний та ін.

До спеціально-історичних методів належать проблемно-хронологічний, порівняльний, генетичний, статистичний, структурний, функціональний тощо. Із соціологічних методів використано біхевіористичний та метод соціальної сітки.

Зазначені методи дозволили зробити неупереджений відбір, узагальнення та аналіз отриманої інформації. Широке використання знайшли також проблемно-хронологічний, порівняльний, статистичний та інші методи наукового пізнання.

Конституція виступає як головне джерело права будь-якої держави. Вона закріплює відносини, що склалися, дає перспективи, напрямки розвитку вона встановлює фундаментальні, принципові положення організації і діяльності, як держави та і взагалі суспільства, констатує правовий статус особистості.

Актуальність теми дослідження визнається в тому, що: 1. Конституція 1710 р. є першим демократичним нормативним актом; 2. Чинна Конституція України бере деякі позиції саме з конституції Пилипа Орлика

Стан наукової розробки теми. Сукупність праць, які безпосередньо або частково присвячені  Конституції Пилипа Орлика, умовно можна поділити на такі групи: а) література вітчизняних істориків дорадянського періоду; б) радянська історіографія; в) сучасна українська історіографія; г) закордонна історіографія.

За часів царської влади постать П. Орлика неодноразово досліджувалася тогочасними істориками. Зокрема, Н. Полонська-Василенко ,

За радянських часів постать П. Орлика в історичних працях майже не розглядалася, дана тема вивчалася надто обмеженим колом дослідників. Гетьмана Івана Мазепу вважали “зрадником”, а його прибічників і послідовників – “бунтівниками” та “політичними злочинцями”. 

А от видатний канадський вчений О. Субтельний писав наступне: «У 1710 р. Пилипа Орлика (1710 - 1742), що при І. Мазепі був генеральним писарем, обирають гетьманом у вигнанні. Намагаючись завоювати собі підтримку, П. Орлик складає проект так званої Бендерської конституції. Нею він зобов'язувався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення України від Росії у випадку, якщо він здобуде владу на Україні. За підтримки Карла XII П. Орлик вступає в союз із кримськими татарами та Отаманською Портою й на початку 1711 р. розпочинає спільний похід запорожців і татар проти росіян на Україні. Після кількох вражаючих успіхів цей похід провалився. Протягом наступних років Орлик із невеликою групою прибічників їздить від однієї європейської столиці до іншої в пошуках підтримки своєї справи. Врешті-решт гетьмана на вигнанні інтернували в Оттоманській імперії. Проте він не припиняв бомбардувати французьких, польських, шведських і турецьких політичних діячів маніфестами про недолю України та разом із сином Григорієм планувати кроки, спрямовані на звільнення вітчизни від «московського ярма»

У цілому були відсутні комплексні дослідження, які б всебічно висвітлювали діяльність П. Орлика. Частково, життєвий шлях та діяльність видатного політика простежується у деяких  працях радянських авторів. Зокрема, дослідник А. Кущинський у журналі «Визвольний шлях» (1966 р.) присвятив статтю вивченню родоводу Орликів без аналізування політичної діяльності його видатного представника Пилипа Орлика [ссылка].

В межах дослідження дипломатії Петра Великого у працях О. Оглобліна «Україна в часи Петра І» (1939 р.) та Н. Молчанова «Дипломатия Петра Великого» (1984 р.) можна частково простежити політичну діяльність П. Орлика.

Слід відзначити, що лише з встановленням Української держави 24 серпня 1991 р. вітчизняні науковці отримали можливість надати об’єктивну і неупереджену характеристику державотворчій діяльності П. Орлика. Із здобуттям незалежності України, у 1990-і роки з’являється низка

Похожие материалы

Информация о работе