Мотив відчуження у романі Кобо Абе «Жінка в пісках»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇІСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Б.Д. ГРІНЧЕНКА

Гуманітарний інститут Кафедра світової літератури

МОТИВ ВІДЧУЖЕННЯ У РОМАНІ КОБО АБЕ

«ЖІНКА В ПІСКАХ»

Курсова робота студентки ІІ курсу групи ФАб-2-11-4.0 д спеціальність Філологія англійська мова (друга іноземна)

Допущено до захисту

Науковий керівник: Завідувач кафедри світової літературивикладач зарубіжної  літератури

ПІБ                                                                     _____________________

Протокол засідання кафедри № ___ «___» ________ р.

КИЇВ-2013

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….………… 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1.  Визначення терміну «мотив» ……………………………….……………….5

1.2.  Дискусіне питання у літературознавстві «мотив» …………………………8

1.3.  Специфіка застосування теорії мотиву у компаративному аналізі………11

1.4.  Дихотомічні теорія мотиву …………………………………………………14

РОЗДІЛ 2. МОТИВ ВІДЧУЖЕННЯ У РОМАНІ КОБО АБЕ «ЖІНКА В ПІСКАХ»

2.1. Кобо Абе - письменник післявоєнного покоління, творець роману-параболи: "Жінка в пісках"…………………………………………….………….18 2.2. Мотиви відчудження (цитати) …………………………………….………….25

ВИСНОВКИ …………………………………………………………..……………31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖРЕЛ ……………………………….…………..33

ВСТУП

Актуальність теми зумовлена  значенням твору Кобо Абе «Жінка в пісках» і зокрема розкриттю мотиву відчуження.

Герої К. Абе - це герої відчужені, що біжать від суспільства. Вони будуть ховатися, зникати, тікати в прагненні знайти притулок від світу людей. Це знак того, що соціальний аспект у зображенні людини у К. Абе змінюється аспектом психологічним, зосередженому на внутрішньому «я» героя.

Романи К. Абе - романи, безумовно, модерністські. Зображення життя людини в сучасному мегаполісі дозволяє К. Абе показати крайню ступінь відчуження людини.

Герої К. Абе часто опиняються в «прикордонної» ситуації, що дозволяє їм побачити колишнє життя і цінності в новому світлі, усвідомити її ненормальність, абсурдність. Саме в цьому криється зв'язок романів японського письменника з літературою екзистенціалізму.

ОбꞋєктом дослідження є роман Кобо Абе «Жінка в пісках», а предметом- мотиви відчуження.

Для досягення цієї мети необхідно вирішити такі завдання :

1)  Дослідити визначення терміну «мотив» в літературознавстві;

2)  Вплив мотиву на сюжет роману;

3)  Дослідити наявність мотиву відчуження в романі;

4)  Визначити вплив мотиву відчуження на перебіг подій в романі.

Теоретичною основою курсовою роботою є праці Бальбуров Е.А. «Мотив і канон», Білецький О.І. «У майстерні художника слова», Бем А. «До з'ясуванню історико-літературних понять», Виноградов В.В. «Сюжет і стиль», Кожинов В.В. «Сюжет, фабула, композиція», Левінтон Г.А. «До проблеми вивчення розповідного фольклору», Мелетинский О.М. «Семантична організація міфологічного оповідання і проблема створення семіотичного покажчика мотивів і сюжетів», Парпулова Л. «Спостереження в'рху отношеніята між мотиву і морфологіческата функція в повествователнія фолклор», Пропп В.Я. «Морфологія казки», Путілов Б.М. «Мотив як сюжетообразующий елемент», Черняєва Н.Г. «Досвід вивчення епічної пам'яті».

Практичне значення дослідження полягає в можливості зрозуміти специфіку творчості Кобо Абе та його літературного доробку.

Структура курсової роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

1.1.Визначення терміну «мотив»

Мотив (фр. motif, від лат. moveo — рухаю) — у літературознавстві — тема ліричного твору або неподільна смислова одиниця, з якої складається фабула (сюжет): мотив відданості вітчизні, жертовності, зради коханого тощо. Мотиви  рухають вчинками персожанів, збуджують їх переживання і роздуми, особливо тонко динамізують внутрішній світ ліричного суб'єкта. Тому в аналізі лірики терміни "тема" і "мотив" часто перехрещуються. Тоді з'являються відтінки мотиви  (лейтмотив — провідний мотив, надмотив).

Термін мотив вперше з'явився у ХVIII столітті як термін музичний, однак швидко прижився в літературознавчому лексиконі, і теоретики німецького романтизму (початок ХIХ століття) вже активно ним користувалися. Однак справді наукове значення він набув після фундаментальних досліджень видатного російського філолога А. Н. Веселовського (1838 - 1906). Володіючи найширшої ерудицією і чудово володіючи новітніми для того часу методологіями аналізу, Веселовський створив струнке вчення про зародження і взаємопроникнення різних елементів художньої свідомості в будь-яких - навіть дуже несхожих культурах. Веселовський пропонував по мірі необхідності абстрагуватися