Екскурсія та прогулянка як засіб виховання любові до природи дітей дошкільного віку

приваблює дітей для оцінювання відповідей товаришів, вчить помічати успіхи, радіти їм, співпереживати невдачі. Якщо группа різновікова, то педагог спонукає старших вихованців піклуватися про те, хто молодший (допомогти виконати завдання, пропустити вперед під час спостереження обектів). Під час повернення у групу можна запропонувати старшим дітям, особливо хлопчикам, нести устаткування, і навіть зібраноний матеріал.

Розумове і моральне виховання е нероздільним із естетичним розвитком. У комплексі навчально-виховних завдань, поставлені і реализуются для підготовки і проведення екскурсій, одне з центральних — навчити дітей побачити й розуміти красу природи, насолоджуватися нею, передавати свої враження у різних видах художньої діяльності (малюнок, слово, пісня тощо.).Однако якість естетичних сприйняттів великою мірою залежить від керівництва цим процесом. Тому вихователь, обмірковуючи хід майбутньої екскурсії, визначає, що у тому чи іншому об'єкті явище може викликати в дітей естетичні переживания. Наприклад, на зимової екскурсії він приваблює їх звернути увагу до вигадливим формам кучугур, струнким, як свічки, ялинам з ошатними гулями на верхівках, тонким і темним гіллям беріз, і на красу блискучого снігу, блакитного неба.

Вихователь використовує різні виражальні засоби, щоб викликати естетичне сприймання спостереження: образну емоційну мову, питання, жести. Загальновідома також еффективность впливу на почуття дітей художнього слова. Звернення до поетичних образів, у яких якості і властивості предметів і явищ є порівняннями, метафорами, епітетами, надає сильне вплив на відчуття провини і думки детей, допомагає глибше зрозуміти красу природи. У практиці під час екскурсії  вихователь, спрямовуючи спостереження дітей, декламує уривок із листа вірша І. Буніно «Дитинство».

А стовбур—гігант, важкий, величний.

Кора груба,зморшкувата, червона,

Та тепла, так сонцем вся прогріта!

І здається, що пахне не сосна,

А спека і сухість сонячного світла.

Вплив поетичних образів на естетичні почуття посилюється, якщо вона сама прочитає вірш, який вчили раніше. Це може бути програмні поетичні твори А.Пушкіна, І. Нікітіна, З. Єсеніна, З. Маршака, Є.Благининой. Іноді доцільно спеціально підготувати одного-двох дітей для декламації поетичних рядків. Наприклад, у весняній екскурсії може прозвучати уривок із листа вірші З. Єсеніна «Черемха»:

Черемха запашна

З весною розквітла

І гілки золотаві,

Що кучері, завила.

Естетичне сприйняття загострюється і поглиблюється, якщо звертатись до минулому досвіду дітей, спонукати їх до порівняння, аналізу. Так, навесні можна запропонувати згадати, який був парк взимку, восени, висловити свою думку про красу природи різні часи року. 

Активне включення мисленнєвої діяльність у процес естетичного сприйняття — передумова формування оцінювальних суджень ,в яких проявляються спостережливість дитини, рівень сенсорної культури, мислення. При систематичному ознайомлення з природою діти вже у середньої групі починають виділяти властивості, властивості предметів, явищ (форма, колір, розташування у просторі). Так, п'ятирічний дитина помічає: «Навесні небо гарне: синє, а хмари пливуть, як білі дорабли у морі». Наприкінці дошкільного віку формується уявлення про красу рідного краю «Мені подобаються наші сади: що вони цвітуть, то здаються рожевими островами, і пахощі стоїть навколо», — каже дитина 6 років.

Естетичні враження, що у процесі спілкування із дикою природою, діти відбивають у різноманітній діяльності — грі, малюванні, аплікації, слові. Наприклад, після відвідин парку (старша група) проводиться малювання на задану тему «Наш парк», після прогулянки на луг (середня група) — пропонується зробити аплікації на задану тему «Лугові квіти».

У. А. Сухомлинський у книзі «Серце віддаю дітям» описує, з яким захватом старші дошкільнята малюють те, що спостерігали на екскурсіях, наводить тексти вигаданих ними оповідань, казок про природу, праці людей. Безсумнівно, такі заняття розвивають творчість, сприяють з того що розуміння краси природи стає усвідомленішим.

Під впливом естетичних вражень, знань, які діти набувають на екскурсіях, істотні зміни переживають почуття любові до рідної природи: через просте милування її красою воно переростає в діючу силу. Щоб сформувати таке ставлення до світу необхідна єдність почуттів, знань, дій. Показником активної любові дошкольника до природи є, передусім, дбайливе ставлення до її багатств.

З перших років життя дитина привчається берегти растения, — як вирощені людиною, а й дикорослі, засвоює правила — не ламати гілки кущів і дерев, невиривать з коренем квіти і трави, не затоптувати їх, збирати лише опалі листя, жолуді, гулі тощо. буд.

Доступна дітям, починаючи з середнього дошкільного віку, турбота