Дактилосканери

міністерство внутрішніх справ україни

харківський національний університет внутрішніх справ

ФАКУЛЬТЕТ ПСИХОЛОГІЇ, МЕНЕДЖМЕНТУ СОЦІАЛЬНИХ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

КАФЕДРА ІНФОРМАТИКИ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ І Технологій в діяльності ОВС

Курсова робота

На тему «Дактилосканери»

Виконав курсант гр. ФПТ 10-2

Перевірив

к.т.н., доцент кафедри

полковник міліції

Харків 2012

Ідентифікація за відбитками пальців - на сьогодні найпоширеніша біометрична технологія. За даними International Biometric Group, частка систем розпізнавання за відбитками пальців становить 52% від усіх використовуваних в світі біометричних систем, і за прогнозами обсяг продажів таких систем тільки в 2003 р. складе приблизно 500 млн. дол з тенденцією подвоєння цієї суми щороку.

Виразно сказати, коли почали використовувати відбитки пальців для впізнання, складно. Археологи під час розкопок досить часто стикаються з тими або іншими зображеннями відбитків пальців на камені, проте не можна стверджувати, що вони використовувалися для ідентифікації. Крім того, з іншого боку достеменно відомо, що в Стародавньому Вавилоні та Китаї відбитки пальців робили на глиняних табличках і печатках, а в XIV столітті в Персії відбитками пальців «підписували» різні державні документи. Це говорить про те, що вже в той час було зазначено: відбиток пальця - унікальна характеристика людини, за якою його можна ідентифікувати.

Наступний етап розвитку технології - початок її використання в криміналістиці, до середини XIX століття були зроблені перші припущення про унікальність відбитків пальців кожної людини і спроби класифікації їх по різних ділянках папілярного візерунка. Все це привело до появи в 1897 р. (за деякими відомостями 1899 р.) «системи Генрі», першою отримала широке поширення класифікації відбитків пальців, розробленої англійцем Едвардом Генрі під час його перебування в Індії. До кінця XIX століття з'явилися перші алгоритми порівняння відбитків пальців. У наступні 25 років «система Генрі» пройшла адаптацію для використання на державному рівні в різних країнах і приблизно з 1925 р. почала широко застосовуватися в криміналістиці по всьому світу.

Однак, незважаючи на широке поширення методики розпізнавання відбитків пальців для ідентифікації людини, в першу чергу в криміналістиці, до цих пір науково не доведено, що малюнок папілярного візерунка пальця людини - абсолютно унікальна характеристика. І хоча за всю більш ніж сторічну історію використання цієї технології в криміналістиці та інших областях не виникло ситуації, коли знайшлося б двоє людей з абсолютно однаковими відбитками пальців (помилки програмно-апаратних реалізацій алгоритмів розпізнавання в розрахунок не беремо), унікальність відбитків - це все ж емпіричне спостереження.

Хоча, можливо, це той самий випадок, коли недоведеність гіпотези свідчить не про те, що вона неправильна, а про те, що вона вкрай складно доказова.

У другій половині ХХ століття в зв'язку з появою нових технічних можливостей розпізнавання за відбитками пальців почало виходити за рамки використання тільки в криміналістиці і знайшло своє застосування в самих різних областях інформаційних технологій; в першу чергу такими областями стали:

·  системи управління доступом;

·  інформаційна безпека (доступ в мережу, вхід на ПК);

·  облік робочого часу та реєстрація відвідувачів;

·  системи голосування;

·  проведення електронних платежів;

·  аутентифікація на Web-ресурсах;

·  різні соціальні проекти, де потрібна ідентифікація людей (благодійні акції і т. д.);

·  проекти цивільної ідентифікації (перетин державних кордонів, видача віз на відвідування країни і т.п.).

Зупинимося докладніше на внутрішніх аспектах роботи сучасних біометричних систем розпізнавання за відбитками пальців, на те, з чого починається їх робота і що є ядром будь-якої такої системи.