У 1929-му році майстерні були перейменовані в паровозоремонтний завод.
У передвоєнні роки він перетворився на потужне ремонтне підприємство.
У жовтні 1930-го року полтавські паровозоремонтники здійснили два світових рекорди швидкості та якості капітального ремонту локомотивів.
В 1940-му році, в порівнянні з 1917 роком, випуск локомотивів збільшився в 4
рази, їх простій на ремонт скоротився в 6 разів.
Об'єм чугунного, бронзового відливання утроївся.
6. Грозові сорокові
У вересні 1941-го року завод евакуювали до міста Красноярська. Протягом серпня - вересня до Сибіру були вивезені усі верстати і матеріали. На початку жовтня останній, тринадцятий, ешелон прибув на місце призначення. Виїхало 547 інженерів, робітників, службовців, а всього з сім'ями - понад 1500 чоловік. Об'єднаний Красноярський паровозо-вагоноремонтний завод очолив директор нашого підприємства Т.В. Гайовий. Крім ремонту паровозів, випускали снаряди,
Після повернення з евакуації в 1943-му році відбудовували, зруйнований фашистськими окупантами завод.
Збиток, завданий окупантами заводу, складав - 24818 тисяч карбованців. Виробничі площі зменшились з 24076 до 600 квадратних метрів.
5 листопада 1943 року були проведені перші заводські партійні збори, на яких були присутні п'ять чоловік.
Повернулись із Красноярська керівники деяких цехів.
Потроху із сходу почали прибувати ешелони з працівниками та обладнання.
В грудні 1943 року завод успішно впорався з першим бойовим завданням ремонтом фронтової паровозної колони № 24 ч і отримав подяку від командування.
З 1 січня 1944 року ППРЗ почав працювати за планом.
27 лютого 1944 року рішенням Державного Комітету Оборони}Полтавський паровозоремонтний завод відновили.
З квітня 1944 року колектив заводу повністю переключився на відновні роботи.
Уже в червні 1944 року була достроково здана в експлуатацію перша черга заводу.
1 січня 1954 року відновлювальні роботи на ТРЗ були закінчені.
7 . Прощавай, останній паровоз
В 1960 році Міністерство шляхів СРСР утвердило проектну документацію переходу ППРЗ на ремонт тепловозів.
Отримане у травні 1960 року замовлення, виготовлення фрикційних муфт приводу вентилятора тепловозів ТЕ-2 та ТЕ-3, був успішно виконаний.
В 1962 році десятки інженерів пройшли перекваліфікацію на спеціальних курсах у транспортних ВУЗах країни.
На початку 1962 року розпочалися відбудовні роботи по створюванню нових цехів та виробничих ділянок, а також реконструкція діючих. Для цієї мети держава виділила майже 4 млн. карбованців.
Відбудовні роботи велися в тяжких умовах діючого підприємства. Ремонтники надавали велику допомогу будівникам.
В кінці 1969 року, на початку переходу на ремонт сучасних магістральних тепловозів, колектив підвів підсумки пройденого шляху. В порівнянні з 1918 роком ремонт паровозів збільшився в 6 разів, а виробництво запасних частин - в 20 разів.
Починаючи з 1964 року колектив почав неухильно збільшувати темпи ремонту тепловозів. Якщо в січні було випущено 6 секцій, то в грудні уже 18.
У листопаді 1963-го року з воріт підприємства вийшов останній 16561-й паровоз, а в грудні цього ж року заводчани відремонтували перший тепловоз серії ТЕ-3. Всього до липня 1964 року їх було відновлено 9802 секції.
В 1966 році був створений новий просторий корпус для тепловозоскладального та теліжкового цехів.
8. Від ТЕЗ до ТЕП60 і М62
1 квітня 1966 року завод першим в області і серед підприємств Міністерства шляхів сполучення перейшов на роботу по новій системі планування та економічного стимулювання. Для цього ПТРЗ мав реальні шанси.
Планове завдання на 1966 рік колектив заводу по власній ініціативі значно збільшив.
В 1966 році план реалізації продукції був виконаний на 107,6 %.
Продукція ПТРЗ користувалась великим попитом. Відмінна якість забезпечила йому добру славу.
ПТРЗ був єдиним заводом в країні, якому доручили освоїти ремонт нового пасажирського тепловозу ТЕП-60, та виробництво запасних частин до нього.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.