Другий варіант передбачає, що в країні 2 більше землі (специфічний фактор) і менше капіталу, ніж у країні 1. При збільшенні пропозиції землі і незмінних значеннях інших факторів зросте гранична продуктивність праці у виробництві товару 2. Попит на працю, яка використовується для виробництва товару 2 збільшеться. При цьому в галузі, що виробляє товар 2, відбудеться зростання зарплати, точка рівноваги переміститься та частина робітників в галузь, яка виробляє товар 2 з галузі, що виробляє товар 1.
Третій варіант має місце, коли перша і друга країни приблизно однаково забезпечені капіталом і землею, але в одній із країн більше робочої сили, ніж в іншій (мобільний фактор). Різна забезпеченість робочою силою мало впливає на пропозицію товарів 1 і 2. Це пов’язано з тим, що для зростання пропозиції робочої сили необхідно збільшити ціну робочої сили (зарплату), що збільшує ціну на товари. В результаті попит на працю в галузі, що виробляє товар 1, так само як і в галузі, що виробляє товар 2, збільшиться, точка рівноваги переміститься, але розподіл трудових ресурсів між галузями не зміниться.
В першій країні власники специфічного фактора (капіталу) зміцнять свої позиції, частина трудових ресурсів переміститься у виробництво товару 1, але становище власників землі погіршиться.
Таким чином, можна зробити наступні висновки:
- модель специфічних факторів виробництва поділяє усі фактори на мобільні і специфічні;
- різна наявність факторів виробництва в країнах призводить до розходжень у відносній пропозиції товарів і відносних цінах, що й спонукає їх торгувати;
- в результаті міжнародної торгівлі фактори, які специфічні для експортного сектора, розвиваються, а фактори, які специфічні для сектора, що конкурує з імпортом, скорочуються.
Ці зрушення в пропозиції під впливом специфічних факторів виробництва є передумовами торгівлі між двома країнами.
Теорія ефекту масштабу відкидає принципи класичних теорій, визнає наявність різного рівня монополізації ринків і неоптимального використання факторів виробництва.
Відомо, що в міру зростання масштабів виробництва собівартість одиниці праці знижується за рахунок:
А) зростання спеціалізації – кожен працівник може зосередитися на одній виробничій функції;
Б) неподільності виробництва – при збільшенні масштабів випуску розміри обслуговуючих підрозділів, які не залучені безпосередньо у виробництві (управлінський персонал, бухгалтерія) зростають відносно повільніше, ніж саме виробництво;
В) технологічної економії – витрати на створення нової якості товару менші, ніж зміна вартості даного товару.
Економіка масштабу – це розвиток виробництва, при якому зростання витрат факторів на одиницю призводить до зростання виробництва більше, ніж на одиницю.
Ефектом масштабу пояснюється торгівля між країнами, що близькі за наявністю факторів виробництва, а також торгівля технологічно близькою або однорідною продукцією.
За припущення, дві країни ідентичні і їх пропозиція товарів 1 і 2 характеризується однаковими виробничими можливостями, а попит на них однаковим рівнем байдужності. До торгівлі обидві країни виробляють і споживають однакову кількість одиниць товарів 1 і 2. Відносна ціна на товари і рівень байдужності, що визначає попит, перебувають у нестійкому стані, тобто будь-яка мінімальна зміна цієї рівноваги призведе до падіння відносної ціни товару 1 доти, поки перша країна не почне виробляти тільки товар 1. аналогічно будь-який зсув рівноваги в іншому напрямку призведе до падіння відносної ціни товару 2, доти, поки друга країна не почне спеціалізуватися тільки на виробництві товару 2.
З початком торгівлі перша країна буде спеціалізуватися тільки на виробництві товару 1, що буде поступово збільшувати його виробництво, поки країна 1 буде цілком спеціалізуватися на товарі 1. Аналогічно для товару 2 і країни 2.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.