Шахрайство у системі злочинів проти власності. Об’єктивні ознаки шахрайства. Суб’єктивні ознаки шахрайства

ПЛАН:

Вступ.......................................................................................................................3

1.  Шахрайство у системі  злочинів проти власності....................................4

2.  Об’єктивні ознаки шахрайства..................................................................11

3.  Суб’єктивні ознаки шахрайства..................................................................19

4. Кваліфікуючі ознаки шахрайства........................................................25

Висновок................................................................................................................32

Список використаної літератури.....................................................................33

Вступ.

Темою моєї курсової роботи є такий злочин проти власності як шахрайство.

Шахрайство має своїм родовим об’єктом право власності і структурно входить до розділу 5 Особливої частини Кримінального кодексу України.  Злочини проти власності становлять одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне із найцінніших соціальних благ - право власності.

Актуальність розгляду даної теми пояснюється тим, що шахрайство є досить небезпечним злочином, явищем з яким необхідно постійно боротися, адже у випадку шахрайства винний заволодіває майном (або правом на майно) шляхом обману або зловживання довірою власника або особи, у віданні якого або під охороною якого знаходиться майно. Звичайно це наносить значну шкоду правопорядку, породжує зневіру у людях, тому так необхідно вживати рішучих заходів боротьби з даним злочином.

Як і інші злочини поти власності, шахрайство - це корисливий злочин. В основі його лежить бажання протиправно збагатитися за рахунок державного чи приватного майна та спеціальна мета - безоплатно обернути його на свою або іншої особи користь.

Отже, метою розгляду теми про шахрайство буде висвітлення таких питань, як: шахрайство у системі злочинів проти власності; об’єктивні ознаки шахрайства; суб’єктивні ознаки шахрайства та кваліфікуючі ознаки шахрайства.

При розгляді даної теми доцільним є дослідження наукових праць таких авторів як А.Ф. Волобуєва, М.Й. Коржанського, П.С. Матишевського, М.І. Мельника, М.І. Хавронюка, М.І. Бажанова, В.Б. Харченко, та інших для порівняння надаваних ними визначень та глибшого засвоєння обраної теми.

1. Шахрайство у системі  злочинів проти власності.

У ст. 190 КК шахрайство визначається як "розкрадання чужого майна або придбання права на чуже майно шляхом обману або зловживання довірою".[1] Як форма розкрадання шахрайство володіє всіма його ознаками. Від інших форм розкрадання шахрайство відрізняється перш за все специфічним способом. Винний заволодіває майном (або придбаває право на майно) шляхом обману або зловживання довірою власника або особи, у віданні якого або під охороною якого знаходиться майно. У кримінальному праві обманом прийнято виділяти як свідоме спотворення істини (активний обман), так і умовчання про істину (пасивний обман). Маючи намір перекручування фактів дійсності, винний вводить потерпілого в оману щодо їх істинності, а при умовчанні свідомо користується помилкою, що виникла незалежно від винного. У обох випадках потерпілий під впливом помилки сам передає майно шахраю. Зовні така передача виглядає як добровільна, проте ця "добровільність" уявна, оскільки обумовлена обманом.

У шахрайському обмані слід розрізняти форму і зміст. Зміст обману складають різноманітні обставини, щодо яких злочинець вводить в оману потерпілого (при активному обмані), або факти, повідомлення яких утримало