Історичний та міжнародний аспект відповідальності за експлуатацію дітей

воєн або операцій, що здійснювалися із цією метою, (набіги, піратство й т.п.), одноплемінники, обернені в рабство за несплату боргів за злочини й т.д., природний приріст рабів, работоргівля. Початковою формою рабства було патріархальне рабство, пов'язане з натуральним видом господарства, яке характеризувалося  тим, що раби входили в родину, що володіла ними, жили звичайно під одним дахом з хазяїном, але виконували більше важку роботу. Патріархальне рабство існувало в тій або іншій мірі у всіх народів світу при переході їх до класового суспільства й в основному носило масовий характер, а рабська праця стала основою господарства. Тут безправне положення раба набуло абсолютного характеру, раб визнавався не особистістю, а "розмовляючим знаряддям".

Економічна неефективність рабської праці зрештою (до IV ст.) змусила римлян внести корективи в положення рабів - їм став надаватися пекулій, тобто певне майно (земельна ділянка, майстерна крамниця й т.п.), частина доходу від якого вони повинні були віддавати хазяїнові.

До XIII ст. у більшості країн Західної Європи рабство фактично зникає, однак у містах Середземномор'я (особливо у Венеції й Генуї) широка торгівля рабами (перепродаж їх з Туреччини в Північну Африку) тривала до XVI ст. У германців і слов'ян рабство було поширено переважно в патріархальній формі, на Русі існувало ще в IX - XII ст. у вигляді холопства.

Велика французька революція проголосила скасування рабства в 1793 р. Однак у французьких колоніях цей акт був проведений у життя по суті лише в 1848 р. Великобританія юридично скасувала рабство в 1807 р., але фактично аж до 1833 р. воно в англійських колоніях зберігалося. В 50-х рр. XIX в. оголосила про скасування рабства Португалія, а в 60-х рр. - більшість держав Американського континенту. У США рабство було скасовано в 1863 р. у результаті Громадянської війни 1861 - 1865 р. між Північними й Південними (рабовласницькими) штатами.» [17; 54-55]

За даними ООН проблема рабства дотепер не вирішена. У Саудівській Аравії, наприклад, чисельність рабів становить близько 250 тис., з них 60% - іноземці, продані в рабство. Тому боротьба з рабством зберігає актуальність і сьогодні.

Сучасне міжнародне право визнає рабство злочином міжнародного характеру, що зазіхає на особисті права людини. Перші міжнародні угоди стосувалися боротьби з торгівлею рабами. Серед них Віденський конгрес 1815 р., Ахенський конгрес 1818 р. В 1885 р. 16 держав на Берлінській конференції підписали Генеральний акт про Конго, що підтвердив міжнародно-правову заборону рабства, нагляд у портах і т.п.

Перші універсальні міжнародні угоди про викорінювання рабства з'явилися тільки в XX в. Серед них підписана 38 державами в 1926 р. Конвенція про рабство, учасником якої був і СРСР (і Російська Федерація як правонаступник Союзу РСР). Тут дається визначення рабства як «стану або положення людини, над яким здійснюються атрибути права власності або деякі з них». І далі: «Торгівля невільниками включає всякий акт захоплення, придбання або поступки людини з метою продажу його в рабство: усякий акт поступки шляхом продажу або обміну невільника, придбаного з метою продажу або обміну, так само як і взагалі всякий акт торгівлі або перевезення невільника». Конвенція вперше звернула увагу на небезпеку примусової або обов'язкової праці, що може привести до створення положення, аналогічного рабству. Держави зобов'язалися застосовувати таку працю тільки в суспільних цілях.[21; 14]

Як вказує Б.А. Симоняк, «першим самостійним міжнародно-правовим документом, що містить норми про експлуатацію дітей, стала Женевська декларація прав дитини, прийнята Лігою Націй у 1924 році. Ці норми стосувалися боротьби з торгівлею дітьми та закабаленням