1. Уточнення та попередня оцінка фактичних обставин справи.
1.1. Формулювання "на всяк випадок задля підтримки добрих відносин" є пільгами, що не мають майнового змісту і можуть розцінюватися як некорислива заінтересованість.
1.2. Товарознавець універмагу Зенін не є службовою особою.
1.3. Ні Головін ні Міщенко не мали наміру отримати за передавані ними кошти будь-яких конкретних дій або переваг майнового характеру.
1.4. У завданні не зазначено, скільки конкретно грошей привласнив Зенін, тому будемо вважати, що великого або особливо великого розміру немає.
2.Проміжні висновки щодо видів та особливостей злочинів, ознаки яких вбачаються у діяннях суб’єктів.
2.1. Вчинені Головіним, Міщенком та Адамовичем дії у поєднанні з іншими фактичними обставинами не містять ознак злочину, передбаченого КК. Підлабузництво не є кримінально-караним діянням.
2.2. Вчинені Зеніним дії містять ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК.
2.2. Злочин, передбачений ст. 191 КК є закінченим і вчиненим загальним суб’єктом злочину.
3. Обґрунтування кримінально-правової кваліфікації (кваліфікації злочинів) з використанням основних правозастосовних аргументів.
3.1. Стосовно того що визнається хабаром - п. 6 Постанови ПВС від N 5 від 26.04.2002 „Про судову практику у справах про хабарництво”.
3.2. Щодо умов настання відповідальності за одержання хабара п. 2 Постанови ПВС від N 5 від 26.04.2002 „Про судову практику у справах про хабарництво”.
4. Обґрунтування кримінально-правової кваліфікації з позицій теорії кримінального права.
Згідно п. 2 Постанови ПВС „„Про судову практику у справах про хабарництво” відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. У даному випадку добрі відносини не є діями, що виконуються з використанням службового становища. Тому, ні Головін, ні Міщенко, ні Адамович не нестимуть відповідальності за хабарництво. Дані кошти слід розцінювати як подарунок, адже подарунок також дарують з метою підтримання дружніх відносин.
4.2. Дії Зеніна полягають у привласненні чужого майна ,яке було йому ввірене для передачі Адамовичу.
З об’єктивної сторони злочин полягає в умисному протиправному і безоплатном вилученні частини коштів, що деякий час знаходились у володінні Зеніна.
4.3. Суб’єктом злочину є будь-яка особа, якій було ввірено майно чи грошові кошти.
4.4. З суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
5. Формула кримінально-правової кваліфікації (кваліфікації злочинів). Дії Зеніна слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 191 КК України
6. Юридичне формулювання обвинувачення.
Зенін своїми діями вчинив привласнення чужого майна, що перебувало у його віданні, що дозволяє кваліфікувати його дії за ч. 1 ст. 191. Інші особи кримінальній відповідальності не підлягають.
Список використаної літератури:
1. Кримінальний кодекс України. Харків. Одіссей. 2001. – 178 с.
2. Постанова ПВС від 25.12.1992 р. „Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності”// Збірник Постанов ПВС України з кримінальних справ. Х.: Одіссей, 2000.
3. Постанова ПВС від N 5 від 26.04.2002 „Про судову практику у справах про хабарництво”.
4. Постанова ПВС від 26.12.2003 N 15 „Про судову практику у справах про перевищення влади або посадових повноважень”.
5. Постанова ПВС від 08.10.2004 N 15 „Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів”.
6. Кримінальне право України: Особлива частина. Підручник для студентів вищих навчальних закладів освіти/ за ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. К.: Юрінком Інтер. Х: Право. 2002 – 585 с.
7. Кримінальне право і законодавство України. Частина особлива. за ред М. Й. Коржанського. К.: Атіка, 2001 – 432 с.
8. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України 3-тє вид. переробл та доп. / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. К.: Атіка, 2004. – 1056 с.
9. Харченко В.Б. Уголовное право Украины. Особенная часть: новое законодательство в вопросах и ответах. – Харьков. Скорпион, 2001. – 205 с.
10. Харченко В.Б. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Конспект лекций. – Киев: Аттика, 2002. – 288 с.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.