Уточнення та попередня оцінка фактичних обставин кримiнальноi справи, страница 2

Сидоров своїми діями вчинив зловживання службовим  становищем, тобто використання всупереч інтересам служби своїх владних повноважень, зокрема прав і можливостей наданих йому як директору комбінату комунальних підприємств у м. Краснограді, що спричинило тяжкі наслідки ( ч. 2 ст. 364 КК). Канов своїми діями сприяв вчиненню злочину тому його слід визнавати посібником і кваліфікувати її дії за ч. 5 ст. 27 КК та ч. 2 ст. 364 КК.

Задача № 2.

Під час проведення   перевірки   підприємства   було  з'ясовано,   що має місце невідповідність даних в звітності,  що подавала до  податкових органів, та звітності, що надавалася акціонерам підприємства. Працівниками податкової міліції було з'ясовано, що недостовірною була лише звітність, направлена для акціонерів підприємства. Чи має право податкова міліція порушувати кримінальну справу проти осіб, що підписали звітність? Якщо має право - то за якою статтею КК України?

1.  Уточнення та попередня оцінка фактичних обставин.

1.1. За умовами завдання не сказано, що дії винних потягли за собою тяжкі наслідки, тому будемо вважати, що тяжкі наслідки не настали.

1.2. Не вказано суб’єкта злочину, але так як звітність надається уповноваженою особою будемо вважати що злочин вчинено посадовою особою.

1.3. Не вказано чи було службове підроблення способом вчинення іншого злочину, тому будемо вважати, що не було.

1.4. У завданні йдеться про декілька осіб, що підписали документи, що дозволяє кваліфікувати їх дії як вчинені у співучасті. У зв’язку з тим, що не зазначено яку роль у підроблені мали кожен з суб’єктів будемо вважати їх дії простим співвиконавством.

2. Проміжні висновки щодо видів та особливостей злочинів, ознаки яких вбачаються у діяннях суб’єктів.

2.1. Вчинені суб’єктами дії поєднанні з іншими фактичними обставинами містять ознаки злочину, передбаченого статтею 366 КК через ч 2 ст. 28 України.

2.2. Злочин є закінченим і вчиненим у співучасті спеціальними суб’єктами злочину. 

3. Обґрунтування кримінально-правової кваліфікації (кваліфікації злочинів) з використанням основних право застосовних аргументів.

3.1.  Щодо відсутності відповідальності за ст. 212 КК – п. 2 Постанови ПВС  від 08.10.2004  N 15 „Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів”.

3.2. Щодо суб’єктів подання звітності - п. 7 Постанови ПВС  від 08.10.2004  N 15 „Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів”.

4. Обґрунтування кримінально-правової кваліфікації з позицій теорії кримінального права.

4.1. Службове підроблення – це злочин, що посягає на визначений законом порядок діяльності організацій в частині  підготовки, складання і використання та видачі офіційних документів.

4.2. З об’єктивної сторони полягає у формі внесення службовими особами до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

4.3. Суб’єктом злочину може бути лише службова особа.

4.4. З суб’єктивної сторони злочин може вчинятися лише з прямим умислом до діяння, а до наслідків може характеризуватися непрямим умислом або необережністю.

4.5. За умовами завдання злочин вчинено кількома особами. Юридичний склад службового підроблення не містить кваліфікуючої ознаки за попередньою змовою групою осіб, тому при кваліфікації додатково застосовується стаття 28 Загальної частини КК.

5. Формула кримінально-правової кваліфікації (кваліфікації злочинів).

Дії посадових осіб акціонерного товариства необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 366 КК  та за ч. 2 ст. 28 КК України.

6. Юридичне формулювання обвинувачення.

Посадові особи акціонерного товариства своїми діями вчинили службове підроблення, тобто внесення до офіційних документів за відомо неправдивих відомостей ( ч. 1 ст. 366 КК) і за попередньою змовою безпосередньо виконали об’єктивну частину злочину (ч. 2 ст. 28 КК).

Задача № 3.

ПП «Ініціатива» й «Надія» орендували частку торговельної площі в державному універмазі «Центральний» для реалізації своєї продукції. З виторгу ПП голови цих ПП Головін і Міщенко за домовленістю між собою кожного місяця протягом року передавали по 5000 грн. завідуючому універмагом Адамовичу "на всяк випадок задля підтримки добрих відносин".  Гроші передавалися через Зеніна, товарознавця універмагу, який з одержаних щомісячно 10 000 грн. передавав Адамовичу тільки 8000 грн., а решту привласнював. Про те, що Зенін частку грошей залишав собі, Головін, Мішенко й Адамович не знали.

Визначте відповідальність Головіна. Міщенка, Адамовича й Зеніна.