Історичний розвиток злочинів проти виборчих прав громадян

бути обраними до органів державної влади та органів місцевого  самоврядування. 

Практичне значення даної теми полягає в тому, що без  ефективного  механізму  юридичної  відповідальності  за  порушення  прав  і свобод громадян виборчі і референдумні права громадян навряд чи будуть захищені й гарантовані  належним  чином. Тому  важливо, щоб кримінальне законодавство встановлювало кримінальну  відповідальність  за  найбільш  суспільно  небезпечні  посягання  на  виборчі й референдумні права громадян. Від того наскільки якісно діє механізм правового регулювання та правового захисту виборчих правовідносин залежать: результати виборів, а отже, і належна реалізація виборчих прав громадян України; швидке та ефективне формування якісного та кількісного складу органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що в майбутньому дасть змогу зберігати народні кошти на справи більш корисні для України, ніж проведення нескінченних виборчих марафонів.

Викладене зумовлює зростаючу важливість дослідження правових проблем захисту виборчих прав від злочинних посягань і вимагає негайного вдосконалення правової регламентації боротьби із ними.

Завданням даної роботи буде висвітлення таких питань, як: історичний розвиток злочинів проти виборчих прав громадян; об‘єктивні ознаки злочинів проти виборчих прав громадян; суб‘єктивні ознаки злочинів проти виборчих прав громадян.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов'язані з охороною виборчих прав громадян.

Предметом дослідження є норми КК України, які встановлюють кримінальну відповідальність за вчинення злочинів, що посягають на виборчі права громадян.

При розгляді даної теми мною використані наукові праці таких авторів як І. Білецький, М.В. Мазур, Л.П. Медіна, М.О. Мягков, С.Р. Тагієв, І. Тимошенко, А. Солдатенко та інших для порівняння надаваних ними визначень та глибшого засвоєння обраної теми.

РОЗДІЛ І  ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ  ВИБОРЧИХ ПРАВ  ГРОМАДЯН

Як зауважує М.В. Мазур, історія становлення у вітчизняному праві інституту кримінальної  відповідальності за виборчі правопорушення сягає коренями у законодавство Російської імперії ХІХ ст. (якщо не рахувати Іменний указ Катерини ІІ від 14.12.1766 р. «Про створення в Москві комісії для складання нового Уложення та про вибори до неї депутатів», де під «острахом Нашого неминучого гніву» заборонялося утискувати  будь-кого  на  виборах  і  брати  для цього хабарі). Отже, вперше кримінально-правові норми, які  передбачали кримінальну відповідальність за діяння, що посягали на  виборчі правовідносини та виборчі права, з’явилися в Уложенні про покарання  кримінальні  та  виправні 1845 року – це статті 1425, 1426, 1434 глави  «Про  порушення  правил  для  виборів  й інших  зібрань  дворянських,  міських  і  сільських»,  а  також  ст.1440,  яка  була  включена  до цієї глави в 1864 році. У зв’язку з появою нових представницьких органів влади 08.03.1906 р. це Уложення було доповнено главою «Про порушення свободи й правильності виборів у Державну Раду та Державну Думу, а також безперешкодної діяльності  цих установ» (статті 328-1–328-9). Названі норми  були чинними до 1917 року, тобто до знищення монархії та початку  радянської  доби  історії України [13, с.539]. 

Як вказує М.О. Мягков, наступний етап розвитку інституту кримінальної  відповідальності  за  злочини  проти виборів припадає