Принципи цивільного процесуального права. Класифікація доказів

Страницы работы

Фрагмент текста работы

Міністерство внутрішніх справ України

Харківський Національний Університет Внутрішніх Справ

Сумська філія

Курсова робота

з дисципліни: “Цивільне процесуальне право України”

на тему: „Принципи цивільного процесуального права

Виконав: студент Сумської філії

заочного факультету

ІV курсу групи № 0-41

м. Суми-2007

Зміст:

Завдання № 1..........................................................................................................3

Завдання № 2..........................................................................................................5

Завдання № 3..........................................................................................................7

Завдання № 4..........................................................................................................9

Список використаної літератури.....................................................................11

Завдання № 1.

Заповнити таблицю „Класифікація доказів”:

№ п/п

Підстави для класифікації

Вид доказу

1.

За джерелом інформації:

-  Особисті ( відомості отримані від свідків);

-  Речові (письмові і речові);

-    Змішані (висновок експерта)

2.

За способом виникнення:

-  Першопочаткові (свідчення очевидця);

-  Похідні (фотознімки, копії документів).

3.

За характером висновку:

-  Прямі (можна зробити достовірний висновок)

-  Непрямі (можна зробити припущення)

4.

Стосовно обвинувачення:

-  Обвинувальні

-  Виправдувальні

5.

За ознаками, що притаманні змісту та формі:

-  Показання свідка

-  Показання потерпілого

-  Показання обвинуваченого

-  Висновок експерта

-  Речові докази

-  Протоколи слідчих і судових дій

-  Протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів

-  Інші документи.

Класифікація доказів завжди має як теоретичне так і велике практичне значення. Практичне значення класифікації доказів полягає у тому, що класифікуючи докази, ми звертаємо увагу не особливості дослідження і оцінки доказів в залежності від того місця яке вони зайняли у класифікаційній системі. Так, оцінюючи можливість достовірного висновку на основі окремо взятого непрямого доказу, практика виробила правило, що їх завжди повинно бути кілька, лише сукупність їх дає можливість зробити єдино можливий висновок про факт, що доказується.

У процесуальній літературі існують різні погляди щодо класифікації доказів і їх процесуальних джерел. На думку В. Д. Арсеньєва, який обстоює двояке розуміння кримінально-процесуальних доказів, джерелом останніх є свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачені, експерти, документи, місце знаходження та вилучення речових доказів. Однак поки доказову інформацію, якою володіють певні особи, не отримано і не закріплено в передбаченій законом формі, доказів, а, відповідно, і їх джерел, не існує.

Стосовно останньої класифікації, В.М. Тертишник зазначає, що названі засоби доказування слід вважати саме видами доказів, а не їх джерелами. Помилкове іменування їх джерелами доказів, як це роблять деякі вчені, неминуче призводить до тавтології як-то, наприклад, "докази встановлюються речовими доказами", або джерелами доказів є „речові докази”, що утворює нонсенс джерелами доказів є докази".

Завдання № 2.

Зібравши у справі достатню кількість доказів, які вказують на вчинення на вчинення Устюжаніним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, слідчий виніс постанову про притягнення його як обвинуваченого та запросив в РВ УМВС для пред’явлення йому обвинувачення. Устюжанін, з’явившись за викликом, поскаржився на погане самопочуття та попросив слідчою відкласти пред’явлення обвинувачення на один день. Слідчий задовольнив його прохання, після чого об'явив Устюжаніну постанову про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. В то й же день Устюжанін звернувся зі скаргою до прокурора, вимагаючи відмінити запобіжний захід. У скарзі він вказав, що він не є обвинуваченим, а отже, щодо нього не можуть бути застосовані заходи кримінально-процесуального  примусу.

Чи обґрунтована скарга Устюжаніна? З якого моменту особа набуває кримінально-процесуального статусу обвинуваченого?

Відповідь:

У відповідності до статті 131 КПК України кримінально-процесуального статусу обвинуваченого особа набуває з моменту винесення слідчим мотивованої постанови про притягнення цієї особи як обвинуваченого. Копія даної постанови негайно надсилається прокурору. Устюжанін є обвинуваченим з моменту винесення постанови про притягнення його як обвинуваченого, а не з дня пред’явлення йому обвинувачення.

У статті 135 КПК, визначено, що обвинувачений зобов'язаний  з'явитися  за викликом слідчого у призначений строк

Похожие материалы

Информация о работе