Суб'єкти правовідношення. Застосування норм відповідного законодавства

Страницы работы

Содержание работы

вовимі відносинами (у іншому вигляді вони практично не існують), оскільки тільки виникають при застосуванні норм відповідного законодавства. Це вельми істотна особливість соціально-забезпечувальних правовідносин, що відрізняють їх від інших правовідносин.

В даному випадку важливо і те, що в ході реалізації норми права в правовідносинах виявляється її відповідність (або невідповідність) конкретним умовам, суспільним потребам, цілям регулювання. «Реалізація норми в правовідносинах показує, наскільки повно і точно визначені в нормі головні, типові риси даного відношення, наскільки реальна норма».1

Правовідносини тісно пов'язані з фактичними відносинами, їх динамікою. Вони глибоко проникають в регульовані правом економічні, матеріальні відносини (відносини по соціальному забезпеченню відносяться до категорії матеріальних, майнових відносин). Тому вони залежать не тільки від правових норм, але і перш за все від опосредуємих ними фактичних відносин, матеріальних умов, життєвих обставин або, як, прийнято говорити, юридичних фактів, що є приватною передумовою здійснення всіх видів правовідносин по соціальному забезпеченню., Правовідносини по соціальному забезпеченню много-, % образні і відображають специфіку предмету і методу цієї галузі права. Правовідносини по соціальному забезпеченню мають свою структуру, набір елементів і розкриваються через них, а саме, через суб'єктів, об'єкти, зміст і юридичні факти.

Виходячи із загальних думок про правовідносини, у порядку визначення поняття правовідношення по соціальному забезпеченню є виникаючим на основі норми по волевиявленню правоспроможного громадянина і за рішенням управомоченного на те органу держави юридичне відношення, в якому один суб'єкт має право на отримання певного виду соціального забезпечення, а інший несе юридичний обов'язок надати йому певне соціальне благо. Ці ознаки властиві всім основним правовідносинам з приводу окремих видів соціального забезпечення. У похідних від основних — процедурних або процесуальних правовідносин юридичні відносини виникають також по волевиявленню правоспроможного громадянина, але суб'єкт, що поводився із заявою або скаргою, має право на встановлення юридичного факту або на відновлення порушеного права, а інший суб'єкт — державний орган зобов'язаний встановити юридичний факт або юридичний склад в цілому і винести ухвалу по суті

питання.

Суб'єкти правовідношення. Вважається, що для правовідносин по соціальному забезпеченню характерне їх виникнення між громадянином, з одного боку, і державним органом — з іншою. Тільки в правовідносинах з приводу виплати пенсій у зв'язку з втратою годувальника і допомог на дітей в малозабезпечених сім'ях забезпечуваним суб'єктом виступає не кожен член сім'ї окремо, а сім'я в цілому.

При розгляді питання про суб'єктів правовідношення по соціальному забезпеченню важливе значення мають всі елементи правового статусу громадянина, і в першу чергу його правоздатність і дієздатність. Відомо, що правоздатність є можливістю мати передбачені законом права і обов'язки, тобто виступає необхідною передумовою правообладанія. Тільки в результаті визнання особи правоспроможним воно стає суб'єктом правовідношення, володарем конкретного суб'єктивного права або носієм юридичного обов'язку. Таке визнання здатності придбавати права і нести обов'язку особу одержує від держави. Саме тому правоздатність і дієздатність (правосуб'єктність) є соціально-юридичною (суспільно-правове) властивістю суб'єкта. Вона залежить від психофізіологічного стану особи і лише за певних умов (вік, зрілість, стан психіки) особа признається здатною мати особисто або через представника здійснювати певні права і обов'язки, бути юридично відповідальним за свої вчинки.

За Конституцією України всі громадяни правоспроможні у області соціального забезпечення. Але через специфічні відносини по соціальному забезпеченню і обов'язковості соціального страхування, Конституція України обумовлює право громадян на соціальний захист віком, інвалідністю, втратою годувальника, тимчасовою непрацездатністю, безробіттям. Отже, всі ці обставини — юридичні факти — виступають конкретними умовами, а в сукупності — передумовою володіння правом на соціальне забезпечення за рахунок засобів обов'язкового державного соціального страхування, тобто галузевою правосуб'єктністю.

У галузевих нормах, що регламентують різні види соціального забезпечення, встановлюються додаткові умови, від яких залежить правоздатність. Серед них є і правомірні дії без наміру породити певні наслідки — вчинки (наприклад, трудовий стаж, материнство) і події (факт стану на утриманні, в спорідненості, причина інвалідності, ступінь втрати працездатності і ін.). Наприклад, право на пенсію додатково поставлене в залежність від трудового стажу або іншого вигляду суспільно корисній діяльності (виконання обов'язку громадянина, військової служби, навчання у вищих установах утворення всіх рівнів акредитації).

Тільки сукупність всіх встановлених в нормах права умов може привести до визнання особи, що має право на певний вид пенсії, допомоги і т.п., тобто бути суб'єктом права.

Похожие материалы

Информация о работе