Методичні вказівки до виконання курсової роботи з навчальної дисципліни "Технологія ізоляційних та покрівельних матеріалів і виробів", страница 7

Суть методу полягає у тому, що, задаючись вмістом будь-якого одного оксиду в отримуваній мінеральній ваті з розрахунковим модулем кислотності і знаючи вміст цього оксиду в складі сировинних матеріалів, у порядку певної послідовності знаходять кількість окремих частин шихти. Такою складовою зазвичай є один з оксидів, який здебільшого визначає величину модуля кислотності мінеральної вати, найчастіше це .

Із двох видів сировинних матеріалів, які складають шихту, один вважають основним, а інший додатковим коригуючим, кількість якого в шихті виражають через . Далі задаються оптимальним вмістом  в розплаві , як правило, в першому варіанті розрахунку – 50 %. Знаючи відсотковий вміст  в основній  і додатковій сировині (), складають рівняння:

.

Із цього рівняння визначають вміст у шихті коригуючого компонента в частках одиниці:

.

Обчисливши кількість додаткової сировини  (в частках одиниці), знаходять кількість основної сировини як . Потім визначають вміст у відсотках окремих хімічних оксидів у складі шихти за цим співвідношенням основного  і коригуючого  компонентів. Наприклад, вміст  в основному інгредієнті (шлаковому) складатиме , а в коригуючому (бої керамічної цегли) – . Тоді вміст  у складі шихти можна виразити рівнянням у відсотках за масою: .

За такою методикою знаходять вміст інших оксидів, які визначають модуль кислотності, тобто ,  і .

Підставляючи знайдені значення цих оксидів у шихті до формули для визначення модуля кислотності, знаходять його величину і порівнюють з заданим значенням. Якщо розрахунковий модуль кислотності не відрізняється більш ніж на 5 % від заданого, то розрахунок складу шихти на цьому закінчують і перераховують вміст компонентів шихти з часток одиниці на відсотки за масою, вносять поправку на вологість матеріалу при визначенні виробничого складу шихти за масою.

Якщо ж обчислений модуль кислотності виходить за межі допустимих значень (5 %) незначно в більшу сторону, то задаються іншою, дещо  зменшеною величиною вмісту  у складі шихти від 50 % і навпаки. Повторюють розрахунок. При надмірно високому значенні в першому розрахунковому модулі кислотності порівняно з заданим для повторного розрахунку приймають значно менший вміст  в шихті за 50 %, а при значно недостатній величині модуля кислотності відносно заданого приймають вміст  у складі шихти значно більше 50 %. Так послідовно виконується розрахунок з наближенням модуля кислотності шихти до заданого значення з різницею в допустимих межах (5 %).

У курсовій роботі наводяться послідовні розрахунки: перший з 50 % , передостанній і останній обов’язково.

3.4.4 Приклад розрахунку складу шихти

за методом послідовного наближення

Для визначення кількості додаткової сировини  (бою керамічної цегли) приймаємо кількість основної сировини (шлаку) за  і задаємося вмістом в розплаві шихти оксиду .

Тоді, згідно з даними табл. 3.1, отримуємо:

де  – кількість бою керамічної цегли, яка додається в шихту, в долях одиниці;

 – заданий вміст  у складі шихти, відсотків за масою (в      першому варіанті розрахунку студент приймає за 50 %);

 – вміст  у шлаку, відсотків за масою (з табл. 3.1 – 41,20 %);

 – вміст  у бої керамічної цегли, відсотків за масою       (з табл. 3.1 – 71,70 %).

За вирахуваним вмістом додаткової сировини  частин одиниці, вміст у шихті основної сировини Макіївського доменного шлаку складе: .

Таким чином, одна вагова частина шихти буде складатися з 0,711 вагових частин шлаку і 0,289 вагових частин бою керамічної цегли.

У такій шихті буде міститися оксидів, які потрапляють з основної і додаткової сировини, відсотків за масою:

При такому співвідношенні оксидів у шихті модуль її кислотності складатиме:

.

Отримане значення модуля кислотності незначно перевищує допустиму норму відхилення (на 5 %) від заданого за варіантом завдання. За розрахунком відхилення складає

.

Це свідчить про необхідність незначного зменшення в шихті розрахункового вмісту  від 50 %.