Сезонне обслуговування бронетанкового озброєння і техніки (БТОТ): Методична розробка, страница 5

З формули видно , що чим менше перепад температур (T_р-Т_В), тим гірше процес охолодження.

Тепловідвід від двигуна залежить та вид шумовиння на стінках гільз циліндрів. Шумовиння , що відклалося погіршує тепловіддачу, тому поршні , гільзи й інши деталі надмірно нагріваються . Через порушуються знос поршневих кілець, гільз циліндрів і ін деталей. Шумовиння видалити дуже важко, тому необхідно запобігати її відкладання застосуванням трикомпонентної присадки.

Тепловідвід залежить від двигуна залежить і від радіаторів.При влученні на них мастила , а потім погіршується відвід тепла, слід чого підвищується температура охолодної рідини в двигуні відбувається інтенсивний її випар.

Особливо великий випар води при порушенні регулювань пароповітряного клапана, коли корозії чи пружин руйнуванні гумового сідла зменшується відкриття клапана. Витрата охолодної рідини при цьому зростає в кілька разів.

Зі зменшенням кількості ОР у системі зменшується відвід тепла і підсилюється небезпека перегріву двигуна.

У деяких машинах (Т-72, Т-62) перегріви двигунів викликаються надмірним зменшенням моменту пробуксовки вентилятора, тому що при різкій зміні оборотів фрикціон пробуксовується. Якщо величина моменту мала то фрикціон буде часто пробуксовувати і зменшиться кількість тепла, що відводиться від радіатора.

Якщо момент пробуксовки вентилятора перевищує нормальний , можливо поломка його привода.

З підвищенням температури агрегатів і механізмів мастило в них перегрівається і зменшується його в’язкість . Через це в свою чергу зменшується товщина масляної плівки і збільшується знос деталей. Надмірний перегрів мастила може стати причиною руйнування масляної плівки і робочих поверхонь тертя: на них з’являються задири, вириви і т.д..Знос таких поверхонь при наступній експлуатації машин буде дуже великим.

Запиленість.

Велика запиленість погіршує роботу систем двигуна. Однак, найбільш небезпечним явищем є абразивний знос робочих поверхонь циліндрів і деталей поршневої групи (пиловий знос), через якого двигун передчасно виходить з ладу.

Під час роботи двигуна годинна витрата повітря складає:

Q= _V_60n       N      м³/r,           де

2       100

V-літраж двигуна, л-швидкість обертання колінчатого валу двигуна

n- коефіцієнт наповнення повітрям.

N- кількість пилу, що може потрапити в циліндри двигуна за одну годину його роботи.

На експлуатаційних режимах у двигуні типу В-2, як показує розрахунок засмоктується близько 1800м³ повітря в годину. При запиленості повітря 2,5 г/м³ у плині години в двигун без повітроочисника потрапилось близько 3,5 кг пилу і він відразу вийде з ладу. Тому повітря що надходить у двигун , очищується від пилу.

Сучасний повітроочисник високоефективний. При будь – який зовнішній запиленості він забезпечує надходження повітря в двигун з пилесодержання 0,002-0,004г/м³.Неправильне обслуговування П\О забруднення циклонів, наявність підсмоктування повітря приводить до різкого погіршення їхньої ефективності.

Пил , припадаючи в камери згорання не викидається цілком з газами, що відробили. Значна її кількість (близько 60-70%) попадає в систему змащення . Унаслідок цього зношуються поршневі кільця циліндрів, також вкладиші колінчатого вала й інші деталі.

Пил може попадати в двигун і при недбалому заправленні системи живлення паливом. У цьому випадку він буде підсилювати знос деталей паливоподаючої апаратури.

Не менш шкідливо відіб’ється перегрів і влучення пилу у вузли тертя агрегатів і механізмів силової передачі і ходової частини. Забруднення мастильних матеріалів викликає підвищений знос підшипників.

Сильна запиленість повітря різко знижує видимість через прилади спостереження і прицілювання, затрудняє рух машини на високий швидкості. При цьому збільшується вірогідність наїзду машин друг на друга при гальмуванні або зниження машини, яка йде попереду.

Забруднення поверхонь пилом сприяє зменшенню коефіцієнта тепловіддачі, підвищеному зносу колекторів та підшипників в результаті проникнення частіц пилу в вузли тертя і збільшенню вірогідності виходу зі строю елементів електрообладнання із-за перегріву і зносу.