Типи і особливості роботи висячих конструкцій, страница 3

        Скляне покриття скляне покриття укладають по горбильках, які називаються штросами. Останні укладають паралельно схилу й один одному по прогонах так, щоб створити безперервні скляні смуги без поперечних горбильків. Скло вкладають знизу догори /внапуск на 15...20 мм/ на шар замазки, закріплюють і утримують від сповзання клиноподібними затискачами.

        Сталеві штроси /спеціальний прокатний тавровий профіль/ довговічні, не коробляться і не горять, міцні та ажурні, мало затримують світло. Але через велику теплопровідність дуже запотівають і краплі, що падають, - несприятливо впливають на вегетаційний розвиток культур.

При використанні листового віконного скла товщиною 4 мм віддаль між шпросами повинна бути до 750 мм, при торцями і стяжними болтами

   на згин враховується навантаження від власної ваги і маси скла, а також снігове товщині скла 5 мм – до 1000 мм. При розрахунку шпросів

Рис. 119 Конструктивні схеми вертикальних в’язів

Рис. 120. Стиски колон із фрезерованими навантаження за спеціальними нормами для теплиць. На опорах шпроси приварюють до прогонів обрізками з кутової сталі.

Розрізняють теплиці ангарні ті балочні.

         Ангарні теплиці /рис.121/ виконується прольотом до 18 /рідко до 25 м/. Іноді прогони виконують із труб /Ø 60...90 мм/, які використовують для опалення. Якщо рама також виконана віз труб, то прогони вкладають у спеціальні вирізи в ригелях рами: в цих місцях у прогонах роблять отвори для циркуляції води. Суміщення несучих функцій каркаса і системи опалювання скорочує витрати металу, але це має й багато недоліків:

1.  Переріз труб потрібен великий, бо вони погано працюють на згин, або треба застосувати малий крок рам

2.  Важко захистити труби зсередини від води й контролювати спрацювання

3.  Погано прогрівається низ теплиці та карнизний вузол.

Зміна двоскатного покриття багато скатним у блочних теплицях /рис.122/ призводить до зменшення висоти теплиці й довжини схилів покриття. Прольоти окремих ділянок блочних теплиць приймають в середньому 3...6,4 м, завдяки чому полегшується несучі конструкції покриття, знижується витрати металу й питома вартість будівництва, зменшуються витрати теплоти.

          Типова блочна теплиця виконується цілком із штампованих профілів /проект і завод-виготовлювач закуплено в Голландії/, усі з’єднання виконуються на болтах.

          Розраховують такі теплиці як багатопрольотну раму. Ригель та стояки рами працюють на поза центровий стиск від дії постійного навантаження, снігу й вітру. Затяжки та підвіски працюють на розтяг.

          Загальний недолік сталевих конструкцій теплиць – схильність до корозії в умовах підвищених вологості і температури, що потребує додаткових заходів для захисту і збільшує вартість теплиць.

Рис. 121. Схеми ангарних теплиць: а- із арочних ферм

б – тришарнірна рама з перфорованих двотаврів

в – пруткова рама

г – рама із труб /опалення/

Рис. 122. Схема балочних теплиць

5. ОСНОВИ ЕКОНОМІКИ МЕТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ

5.1 Техніко-економічна оцінка проектних рішень МК

Вартість металевих конструкцій складається з таких основних частин:

Проектування 2-3%

Вартість металу й інших матеріалів 40-60%

Виготовлення 20-25%

Транспортні витрати 5-7%

Монтаж 15-25%

У середньому на 100 млн. Крб.., вкладених у будівництво, витрачається 70...90 т металу, а в металургійній та нафтопереробній промисловості – до 700 т.

            Структура застосування металевих конструкцій у будівництві:

            Конструкції промислових та цивільних будов і споруд 60%

            Опори ЛЕП, башти, щогли 8%

            Резервуари, газгольдери 6%

            Гідротехнічні споруди, мости 2%

            Огороджувальні конструкції, драбини і площадки 14%

Інші конструкції 10%

Основний обсяг сталевих конструкцій виготовляється на великих заводах, де широко застосовується механізація й автоматизація виробництва, що знижує вартість конструкцій. Доцільно використовувати поточні лінії, причому продуктивність праці збільшується удвічі.