Термінологічний словник з дисципліни "Основи психології та педагогіки" (Агресія, альтруїзм, амбівалентність, амнезія, ..., фобія, фрустрація, функціоналізм), страница 3

Позитивізм – філософське вчення , суть якого засноване на принципі, що дійсне знання і позитивна наука може бути результатом безпосереднього досвіду і як сума даних, одержана у рамках окремих наук.

Потреба – нагальна необхідність у чомусь, що необхідно для продовження життя.

Потреба у досягненнях – устремління досягти поставлених цілей, добитись успіху; заснована на баченні успіху як доказу власної значимості.

Почуття – емоційний стан, який виникає у зв’язку з необхідністю оцінювати важливість і потрібність того чи іншого об’єкту.

Психіка– системна якість високоорганізованої матерії, котра полягає у побудові невідчужуваної від суб’єкта картини світу, саморегуляції на цій основі власної поведінки і діяльності.

Психоаналіз – теорія особи, заснована на уявленні про наявність у неї особливої інстанції – несвідомого, і одночасно – це метод лікування нервових і психічних розладів, котрий полягає у виявленні і аналізі витіснених у несвідоме психічних переживань, які і є їх причиною.

Психологія – наука про психічні процеси, закономірності становлення і функціонування психіки, а  також поведінки людей.

Рефлекс реакція організму на ті чи інші впливи, які надходять від зовнішнього середовища. Розрізняють безумовні рефлекси (вроджені) і умовні рефлекси (надбані організмом на протязі індивідуального життя).

Садизм – ненормальна пристрасть до жорстокості, насолода стражданнями інших. Походить від імені французького письменника маркіза де Сада, котрий описав у романах статеві злочини, пов’язані з актами насилля та жорстокості.

Самосвідомість – процес внутрішньої  концентрації індивіда на своїх думках, переживаннях і мотивації. В результаті дії самосвідомості відбувається конституціоналізація себе, як особистості.

Свідо́мість - це вища форма відображення дійсності, котра властива лише людям і пов'язана з їх психікою, абстрактним мисленням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачування результатів останньої. Свідомість людини - складне і багатогранне явище.

Соціальна ідентичність – варіант відповіді на питання: “Хто я такий?”, який будується на приналежності до певної соціальної групи.

Соціальна фасилітація – підсилення домінантних реакцій у присутності інших.

Соціальні лінощі – тенденція прикладати менше зусиль, коли люди об’єднують їх заради спільної мети, ніж у випадку індивідуальної відповідальності.

Співдіячі – група людей, які працюють індивідуально, одночасно виконують діяльність, яка не передбачає суперництва.

Спілкування – обмін реакціями між індивідами.

Сприйняття – відображення у свідомості предметів і явищ зовнішнього світу складене з окремих відчуттів та їх інтерпретація.

Стрес– стан емоційного внутрішнього розладу, пов’язаний з неможливістю для людини діяти у відповідності з ситуацією, яка склалась.

Структуралізм – напрям у психології, котрий полягає у виявленні найпростіших складових свідомості шляхом розкладання її на психічні елементи: відчуття, образи, почуття і т.д.

Структуралізм – напрям у психології, котрий полягає у виявленні найпростіших складових свідомості шляхом розкладання її на психічні елементи: відчуття, образи, почуття і т.д.

Танатос – той вектор у діяльності несвідомого, котрий пов’язаний з потягом до смерті, взагалі розщеплення і руйнування.

Творчий синтез – за Дж. Міллем, це такий механізм утворення психічних явищ, коли складні ідеї виникають як результат з’єднання простих психічних елементів у ціле, яке не може бути зведене до них.

Упередження – невиправдано негативна настанова по відношенню до групи і окремих її членів.

Фобія – безпричинний і нічим необумовлений страх.

Фрустрація – почуття, яке виникає за обставин, коли людина усвідомлює неможливість досягти поставленої мети.

Функціоналізм – антитеза структуралізму. Напрям у психології, котрий базується на тому принципі, що свідомість існує як форма цілісних актів, котрі не можуть бути розкладені на окремі елементи, у зв’язку з чим головним є з’ясування ролі свідомості у адаптації індивіда до оточуючого середовища.

Функціоналізм – напрямок, який вивчає психічні явища з точки зору їх ролі у пристосуванні організму до середовища.