Завдання:
Визначити, яким повинно бути тиск стиснутого повітря p у резервуарі А, щоб забезпечити в трубопроводі витрата води Q. Побудувати лінії повного і пєзометричного напорів.
Розрахункові дані приведені в таблиці 1.
Таблиця 1 – Розрахункові дані.
Q, м3/з |
PM2, Па |
l1, м |
l2, м |
d1, м |
d2, м |
xз |
Рідина |
Труба |
0,034 |
2*104 |
30 |
9,5 |
0,18 |
0,25 |
2 |
Нафта легка |
Стальна зварна нова |
Задача №1
1. Для даної умови задачі запишемо залежність, що зв'язує всі характеристики плину рідини в заданій установці.
Згідно формули [1], стор. 47, (1.55) запишемо рівняння Бернуллі для потоку в’язкої рідини:
(1)
де z1, z2 – геометричні висоти выбраных живих перетинів;
p1, p2 – тиску в живих перетинах;
r - плотность рідини;
g – прискорення вільного падіння, g=9.807 м/с2;
a1, a2 - коефіцієнти кориолиса для перетинів 1 і 2;
vср1, vср2 – середні швидкості рідини в живих перетинах;
S hп – сумарні втрати в трубопроводі.
Вибираємо два живих перетини потоку, нумеруємо них по ходу руху рідини: 0-0, 4-4. Вибрана площина порівняння 0’-0’ (вона співпадає з живим перетином 0-0). Записуємо рівняння Бернуллі стосовно до умови задачі:
(2)
де z0 – геометрична висота в живому перетині 0, м;
z4 – геометрична висота в живому перетині 4, м;
p0 – тиск у живому перетині 0, Па;
p4 – тиск у живому перетині 4, Па;
r - плотность води, по таблиці 1.1 [2] стор.10 для 20 0С
r =1000 кг/м3;
g – прискорення вільного падіння, g=9.807 м/с2;
a0 - коефіцієнт Кориолиса для перетину 0;
a4 - коефіцієнт Кориолиса для перетину 4;
vср0 – середня швидкість рідини в живому перетині 0, м/с;
vср4 – середня швидкість рідини в живому перетині 4, м/с;
S hп – сумарні втрати в трубопроводі, м.
З обліком вышеизложеного запишемо рівняння Бернуллі, попередньо його спростивши:
(3)
Домножим кожен член рівняння (3) на rg:
(4)
У рівнянні (4) дві невідомих – сумарні втрати на тертя і тиск у манометрі 1, яких необхідно знайти за умовою задачі.
2. Розглядаємо структуру гідравлічних втрат у трубопроводі:
(5)
де hтр – утрати на тертя в трубопроводі, м;
hмс – утрати напору в місцевих опорах, м.
2.1 Розглянемо структуру гилравлических втрат у трубопроводі на тертя:
(6)
де hтр1 – утрати на тертя на ділянці l1 трубопроводу, м;
hтр2 – утрати на тертя на ділянці l2 трубопроводи, м.
Для перебування втрат напору на тертя необхідно установити швидкість і режим руху рідини на ииследуемом ділянці трубопроводу. Для цього скористаємося рівнянням (1.40), [1] стор.37:
Vср=Q/S (7)
де Vср – середня швидкість руху рідини, м/с;
Q – витрата рідини, м2/з;
S – площа перетину трубопроводу, м2.
Оскільки трубопровід має круглий перетин, перетворимо рівняння (7), підставляючи значення площі для кола S=pd2/4:
(8)
де Q – витрата рідини, м3/з;
d – діаметр труби, м;
Визначимо режим руху рідини на кожній ділянці трубопроводу. Для цього застосуємо критерій Рейнольдса (1.79), [1] стор.59:
(9)
де V – швидкість руху рідини в трубопроводі, м/с;
d – даметр трубопроводу, м;
v – кінематичний коефіцієнт в'язкості рідини, м2/с.
Відповідно до рівнянь (8) і (9) визначимо швидкості руху рідини на першому і второи ділянках трубопроводу, а також числа Рейнольдса для цих ділянок:
(10)
(11)
(12)
(13)
По таблиці 2 [2], стор.16 визначаємо кінематичний коефіцієнт в'язкості для води при 20 0С:
v=1.01*10-6 м2/з;
Визначаємо значення числа рейнольдса для кожної ділянки:
По всій довжині трубопроводу маємо турбулентний рух. Згідно формули Дарси-Вейсбаха (1.59) [1] стор. 50 визначаємо гідравлічні втрати напору на тертя на кожній ділянці трубопроводу:
(14)
(15)
(16)
У залежності від шорсткості і числа Рейнольдса знаходимо коефіцієнт l з рівняння (14) згідно рівняння (4.45) [4], стор. 45:
(17)
По таблиці 4.4 [2], стор. 72 вибираємо шорсткість труби з кольорових металів тягнену нову: Dэ=0,005 мм.
(18)
(19)
Згідно рівнянь (15), (16) і (6) визначаємо чисельні значення втрат напору на тертя на кождом ділянці і сумарні:
2.2 Розглянемо структуру гідравлічних втрат у місцевих опорах трубопроводу:
(20)
де hмс – гідравлічні втрати в місцевих опорах;
hвх – гідравлічні втрати при вході в требопровод;
hз - гідравлічні втрати в засувці;
hвр - гідравлічні втрати при раптовому розширенні трубопроводу;
hвых - гідравлічні втрати при виході трубопроводу в другий резервуар.
Згідно рівняння (1.57) [1], стор.49 визначаємо втрати напору в місцевих опорах:
(21)
де hмс - гідравлічні втрати в місцевих опорах;
xмс – коефіцієнт утрат;
V – швидкість плину рідини через місцевий опір.
Згідно рівняння (21) визначаємо втрати напору в кожнім місцевому опорі:
(22)
(23)
(24)
(25)
Визначаємо коефіцієнти місцевих опорів:
1. Вхід у трубопровід:
xвх=0.5 таблиця 5.2 [2], стор. 112;
2. Засувка:
xз=3.5 за умовою;
3. Вихід із труби:
xвых=1 таблиця 4.17 [2], стор. 96;
4. Раптове розширення:
У залежності від площ перетинів трубопроводу при раптовому розширенні згідно [2], табл. 4.17 стор.96:
xвр=0.5(1-S1/S2) (26)
де S1 – плошадь трубопрвода до розширення;
S2 – площа трубопроводу після розширення.
Тому що перетин трубопроводу – коло, то рівняння (26) буде мати вигляд: (27)
де d1 - діаметр трубопрвода до розширення;
d2 - діаметр трубопрвода до розширення.
З рівнянь (22) – (25) визначимо чисельні значення втрат напору в кожнім з місцевих опорів:
За допомогою рівняння (20) визначаємо сумарні втрати напору в місцевих опорах:
2.3 Згідно рівняння (5) визначаємо сумарні втрати в трубопроводі:
3. З рівняння (4) визначаємо показання манометра в резервуарі А:
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.