Держава і право Стародавнього Риму. Виникнення і періодизація староримської держави

Страницы работы

Содержание работы

ЛЕКЦІЯ ЧЕТВЕРТА

ДЕРЖАВА І ПРАВО СТАРОДАВНЬОГО РИМУ.

1. Виникнення і періодизація староримської держави.

2. Римська республіка.

3. Римська імперія.

4. Загальна характеристика римського права.

І питання.

У даний час наука має обмежене коло джерел про життя народів, які населяють Апенінський півострів до виникнення римської державності. Подібність тутешніх природних умов з балканськими, лінгвістичну спорідненість латинської мови грецькій, кельтській, германській, слов’янській, лето-лиговській у межах однієї розмовної сім’ї дають підстави для припущення про аналогічну похідність старогрецького і староримського державного генезису. Е. Анерс вважає, що "як і у Греції, народи, які проживали на італьянському півострові, до моменту вторгнення на їх територію переселенців із півночі, напевно, вже мали свої міста-держави з політичною формою організації своїх суспільних структур." (1).

Історичну дату виникнення Риму, як поселення (754 - 753 рр. до н.е.) здебільшого пов'язують з іменами легендарних братів Ромула і Рема, яких було вигодуванно молоком вовчиці.

У ході воєнних зіткнень, улаштувалися у ті часи біля ріки Тібр 3 племені (латини, сабни етрускі). Вони створили союз, результатом якого стала римська община (civitas). Все населення міста складалося з двох основних групіровок, члени яких відрізнялися один від одного за своїм соціально-правовим статусом. Це були патриції - власне римські громадяни і плебеї, що знаходилися поза племінною організацією. За свідченням Діонісія Глікарнаського, "Ромул, відділив нищих від вищих, дав закони і встановив, що кому потрібно робити: патриціям - відправляти магістратури і жрецькі посади, плебеям - обробляти землю, годувати худобу і займатися прибутковими ремеслами" (2).

Патриціанська римська община мала чітку організацію замкнутого характеру. Причиною такої злагодженості, за висновками російських істориків права, була свідома діяльність, викликана "потребою "замкнути" общину в умовах обмеженості її земельного фонду і необхідності її розширення воєнним шляхом" (3).

Кожне з трьох племен общини складало трибу, у яку входило 100 родів, організованих у 10 курій. Куріантні коміції організували народні збори римської общини. У його компетенцію входило затвердження законопроектів, обрання вищих посадових осіб, розгляд апеляцій на смертну кару, оголошення війни.

Безпосереднім управлінням і виробітком законопроектів займалася рада старійшин - сенат, який складався з старійшин кожного із 300 римських родів, які обиралися із одної і тої ж сім'ї і тих які стали спадковою аристократією.

На чолі римської общини стояв вибірний воєнний вождь - рекс, який володів також верховними жрецькими і деякими судовими функціями.

Римське населення, яке не користувалося цивільними правами, складали клієнти (чужоземці, які знайшли покровителів у середовищі патриціату) і плебеї (що розорилися і які втратили зв'язки з общиною її колишні члени).

Плебеї були особисто вільними, але обмежувалися у суспільних і особистих правах. Земельні наділи вони одержували тільки із вільної частини общинного земельного фонду, не могли брати участь в управлінні общинною і вступати у шлюб з її членами. Але, розвиток товарного господарства, концентрація у руках плебсу ремісничого виробництва і торгівлі, перетворили цю категорію римських жителів у силу, яка почала відігравати все більшу роль в економічному житі країни. Боротьба плебеїв за рівність прав з патриціями зруйнувала замкнутість римської общини і прискорювала процеси розкладання первісного ладу, які викликані розвитком приватної власності і майнової диференціації як серед плебеїв, так і патриціїв. Закінчення процесу злому родової організації римського суспільства і його перехід до соціально-політичного устройства на основі територіального поділу і майнових розходжень пов'язують з реформами рекса Сірвія Тулія (578 - 534 рр. до н.е.). Згідно його нововведень плебеї допускалися до управління римською общинною. Це було здійснено на основі майнового розподілу патриціїв і плебеїв на 193 сотні-центурії. За основу загальносуспільної градації був прийнятий ас (вартість однієї вівці). Найбагатші власники, чиє майно переважило за 100 тис. асів, представляли 18 центурій кінноти, 80 центурій об'єднували власників майна від 75 до 100 тис. асів. Ці соціальні прошарки давали більшість голосів (98 із 193). Другий клас римського суспільства представляли 22 центурії власників від 50 до 95 тис. асів, третій - 20 центурій володарів збереження біля 50 тис. асів, четвертий - 22 центурії з цензом 25 тис. асів, п'ятий - ЗО центурій з майном в 11 тис. асів, а пролетарі, тобто ті громадяни, які не мають майна, складали всього одну центурію. Верховним органом римської держави стали центуріальні збори, у яких вершники (18 найвищих центурій) і перший розряд голосували разом, а інші центурії участі у голосуванні не мали.

Похожие материалы

Информация о работе