Пролапс мітрального клапану серця. Критерії діагностики та ехокардіографія

Також  в Україні дуже розповсюдженою хворобою є вегетативно-судинна дистонія (ВСД), вона майже в кожного 3 пересічного громадянина країни.  

Якщо ж все таки повернутись до моєї проблеми, то можна сміливо сказати, що і я не цікавилася своєю хворобою до сьогодні, тому що підсвідомо боялася дізнатися, якісь жахливі факти, пов’язані з пролапсом мітрального клапану серця. Тож давай перейдемо до його розгляду.

1.  Про пролапс мітрального клапану та його історія.

Пролапс мітрального клапана (ПМК) – один із тих станів, з якими лікарі стикаються досить часто, але не завжди знають, як вести таких хворих. До того ж досі триває дискусія щодо того, вважати ПМК аномалією, що не потребує активної лікувальної тактики, чи хворобою, що вимагає обов'язкового медичного втручання.

ПМК – це патологічний стан, що характеризується аномальним прогинанням у ліве передсердя однієї чи обох стулок мітрального клапана (МК) під час систоли лівого шлуночка (ЛШ).

Згідно з МКХ 10-го перегляду ПМК виділено в окрему нозологічну форму, що у складі неревматичних уражень МК належить до морфологічної групи некоронарогенних захворювань серця. Поширеність ПМК у нашій країні за даними різних авторів коливається від 1,1 до 38%. Така розбіжність у показниках пов'язана з відмінністю методів та критеріїв діагностики цієї патології. За даними сучасної світової медичної літератури поширеність ПМК у популяції не перевищує 5% .

Незважаючи на значне поширення ПМК та багаторічний інтерес клініцистів та вчених до цієї проблеми, на сьогодні немає одностайної думки щодо клініко-гемодинамічного значення цієї патології. Крім того, педіатри недостатньо ознайомлені з критеріями діагностики ПМК, тому в Україні спостерігається значна гіпердіагностика цього синдрому. На жаль, на сьогодні в нашій країні відсутня єдина схема ведення та диспансеризації людей із ПМК. У більшості випадків використовується одноманітна лікувальна тактика незалежно від форми патології, що, з одного боку, призводить до недооцінки можливих важких ускладнень ПМК, а з іншого – до гіпердіагностики з невиправданими обмеженнями активного способу життя людей зазначеної групи.

Пролапс мітрального клапана обумовлений невідповідністю клапанного апарату розмірами порожнини лівого шлуночка. Пролапс виникає тоді, коли розтягнутий мітральний клапан при надмірному скороченні лівого шлуночка під час систоли "вдавлюється" в ліве передсердя. Пролапс зазвичай зачіпає частину задньої стулки мітрального клапана і відбувається у другій половині систоли. Нерідко одночасно пролабує і тристулковий клапан, що вказує на більш генералізовану патологію серця.

Шлуночкової-клапанна невідповідність, яка обумовлює пролапс мітрального клапана, має місце при різних захворюваннях ("вторинний пролапс"): захворюванні сполучної тканини (синдром Марфана), гіпертрофічній кардіоміопатії, при дефекті міжпередсердної перегородки, аномалії Ебштейна, ішемічної хвороби серця, при ревматичному ураженні серця, травмі та інших станах. У багатьох хворих, проте, відсутній видимий причинний фактор ("первинний", або ідіопатичний пролапс мітрального клапана). При обстеженні людей, які не мають симптоматики, аускультативні  і  ехокардіографічні ознаки первинного пролапсу мітрального клапана виявлялися з частотою 0,3-12%. У загальній популяції поширеність пролапсу мітрального клапана становить 6-8%. За даними досліджень, що здійснювалися кількома центрами, багато хворих з пролапсом мітрального клапана пред'являють ті чи інші скарги. Проте епідеміологічні дослідження показують, що у більшості хворих з пролапсом мітрального клапана симптоми відсутні, а у багатьох таких хворих симптоми зустрічаються з тією ж частотою, що і в контрольній популяції без пролапсу мітрального клапана. Це дозволяє ряду авторів вважати, що пролапс мітрального клапана є скоріше варіантом нормальної анатомії клапана, ніж специфічним синдромом. Але, так чи інакше, багато клініцистів продовжують пов'язувати ці спостерігалися симптоми з пролапсом мітрального клапана. Крім того, існує категорія хворих, які, мабуть, більш чутливі до основних ускладнень (лівошлуночкова недостатність, ендокардит, емболія судин мозку і раптова смерть), ніж так званий середній хворий з пролапсом.

У більшості осіб з пролапсом мітрального клапана захворювання протікає доброякісно, однак хворим з збільшеним лівим шлуночком в кінцевому підсумку найчастіше потрібна заміна мітрального клапана при наростаючій мітральній регургітації. Крім того, за наявними даними, у хворих з дуже "розтягнутими" стулками мітрального клапана вище вірогідність раптової смерті і частота інфекційного ендокардиту та емболії мозкових судин.

Історія вивчення проблеми ПМК розпочалася ще в позаминулому столітті, коли в 1887 р. Гуферр та Борбилон уперше описали аускультативний феномен