Державна політика у сфері цивільного захисту

Страницы работы

Фрагмент текста работы

МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ І ЗВ’ЯЗКУ УКРАЇНИ

ВАТ « ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД»

Р  Е  Ф  Е  Р  А  Т

на тему: Державна політика у сфері 

   цивільного захисту

Виконала:

Начальник адміністратівно-господарчого відділу – секратар евакуаційної комісії

м. Дніпропетровськ

2009 р.

З М І С Т

ВСТУП…………………………………………………………………………….          3

РОЗДІЛ 1  Міжнародне гуманітарне право з проблем цивільної оборони (цивільного захисту)…………………………………………………………     5

РОЗДІЛ 2 Цивільний захист, його правова основа, мета, принципи та завдання …………………………………………………… ………………   7

РОЗДІЛ 3 Основні заходи у сфері цивільного захисту……………………9

РОЗДІЛ 4 Єдина система цивільного захисту, її структура, режими функціонування та управління нею…………………………… 14

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………   19

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………... 21

ВСТУП

ВАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" - акціонерне товариство з ремонту рухомого  складу залізниць. Завод був побудований та введений до експлуатації у липні 1884 року та йменувався – Головні паровозні майстерні Катеринінської залізниці, завданням яких було проведення ремонтних робіт паровозів та вагонів для залізниці. У 1929 році паровозні майстерні були виведені із підпорядкування служби тяги дороги та переведені в Українське Районне Управління ремонтними заводами НКПС, при цьому вони отримали статус заводу та стали іменуватися "Дніпропетровський паровозоремонтний завод". 

У 1965 році  Міністерством Шляхів Сполучення СРСР завод було перейменовано у "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод". У травні 2001 року державне підприємство "ДТРЗ" було перетворено в процесі корпоратизації у відкрите акціонерне товариство - ВАТ  "ДТРЗ". 100 відсотків акцій ВАТ «ДТРЗ» належить державі та знаходиться у Міністерстві транспорту та зв’язку України. Завод має всі необхідні виробничі потужності (будівлі, спорудження, передаточні засоби та обладнання) для виконання ремонту пересувного складу залізниць за вимогами діючої нормативно-технічної документації.

Основними виробничими одиницями у середині підприємства є цеха, які в свою чергу розподілені на ділянки. За характером роботи, яку виконують цеха, вони поділені на основні, які займаються виробництвом основної продукції підприємства, і допоміжні, які обслуговують основне виробництво (ремонт обладнання, виготовлення різного інструменту для власних потреб, забезпечення виробництва транспортом, усіма видами енергії і тому подібне). До основних виробничих цехів відносяться: складальний, дизельний, колісно-візковий та електроапаратний цеха. А допоміжні цеха це - ковальський, ливарний, механоскладальний, інструментальний, ремонтно-механічний, енергосиловий, транспортний. Структура підприємства включає ще три підрозділи, які вирішують соціально-побутові питання: цех суспільного харчування, заводська поліклініка, дитячий оздоровчий табір. 

Завод повністю задовольняє потребу всіх залізниць України та підприємств промисловості в ремонті маневрових тепловозів ЧМЕ-3 (всіх індексів), ТЕМ-2 та магістральних тепловозів ТЕ-10 (всіх індексів), а також виконує ремонт колісних пар для тепловозів (серії2ТЕ116 і ЧМЕ-3) та електровозів (ЧС-2).

За 2008 рік відремонтовано згідно укладених угод 153 секції, що на 34,1% більше ніж у минулому році. Також завод робить ремонт колісних пар для тепловозів серії 2ТЕ116 і ЧМЕ-3.  Крім ремонту тепловозів та колісних пар відбувається випуск запасних частин до рухомого складу залізничного транспорту (вкладиші МОП Т-584, вкладиші латунні та інше). Чистий прибуток за 2008 рік  склав 8,146 млн. грн.

Основні конкуренти по ремонту тепловозів: ТЕ-10 - Ізюмський ТРЗ, ЧМЕ-3 - Мічурінський ЛРЗ (Росія), Даугавпільський ТРЗ (Латвія); ТЕМ-2 - Астраханський ТРЗ (Росія), "Металургпромтрансреммаш" г. Дніпропетровськ.

Якщо порівняти продукцію (послуги) ВАТ "ДТРЗ" з продукцією (послугами) конкурентів,то наявні наступні переваги на користь ДТРЗ: Ізюмський ТРЗ - практично не працює, випускає 1-2 секції в місяць; установлення старих деталей замість нових; низька якість ремонту. Даугавпільський ТРЗ - широкий спектр ремонтуємого рухомого складу, якість ремонта та вартість робіт порівняні з ДТРЗ, але труднощі створюють доставка до місця ремонту та назад; викликання локомотивних і ремонтних бригад для приймання тепловозів та усунення недоліків. Мічурінський ЛРЗ - низька якість ремонту. Астраханський ТРЗ - тривалий простій в ремонті, низька якість ремонту, вартість капітального ремонту менше. "Металургпромтрансреммаш" - вартість ремонту значно дешевше, але об'єм виконуємих робіт значно менше; вимоги до ремонту не відповідають вимогам "Основних умов ремонту рухомого складу".

На поточну діяльність та перспективи розвитку ВАТ "ДТРЗ" впливають різноманітні політичні, адміністративні, виробничі та ринкові фактори.

Політичними факторами є наступні:  державна політика розвитку, реструктуризації, приватизації залізничного транспорту в Україні та країнах СНД;  жорстка митна політика в країнах СНД.

Фінансово-економічні фактори: нестабільність економічного законодавства; недостатнє фінансування замовлень на капітальний ремонт та виконання середнього ремонту тепловозів самостійно в умовах депо; порівняно висока собівартість капітального ремонту на ВАТ "ДТРЗ";  загальний зріст цін на сировину, енергоресурси, комплектуючи, запчастини та інше; низька платоспроможність замовників - промислових підприємств України.

Виробничо-технологічні фактори: посерійна спеціалізація ВАТ "ДТРЗ", яка жорстко прив'язує до ринку збуту;  регламентованість послуги на капітальний ремонт нормативними вимогами, що заважає гнучко пристосовувати об'єм, собівартість, рівень ремонту до платоспроможності замовників; необхідність придбання нового технологічного обладнання;  висока трудомісткість ремонтних робіт; необхідність підтримки досить розвинутої інфраструктури, яка забезпечує технологічні вимоги та високу якість ремонтних робіт;  жорстке нормування складу та об'єму ремонтних робіт;  загальне погіршення стану об'єктів ремонту.

Соціальні фактори: галузеве нормування та індексація рівня заробітної плати; необхідність утримування висококваліфікованого персоналу, що обумовлює високий рівень заробітної плати та витрати на соціальні заходи; необхідність скорочення та звільнення надлишкової робочої сили.

Екологічні фактори:- проблема утилізації нафташламів після миття

Похожие материалы

Информация о работе