Теоретичні аспекти управління оборотним капіталом. Економічна сутність та динамічні характеристики оборотного капіталу

Побудуємо модель прогнозних значень величини оборотного капіталу на 2007 рік поквартально, враховуючи лінійний тренд, але без врахування сезонних факторів, використовуючи процедуру згладжування по Холту. Отримані прогнозні величини наведені в табл. 3.4.

Таблиця 3.4 – Прогнозна величина оборотного капіталу на 2007 рік поквартально

Слід зазначити, що при досліджуванні величина середньої помилки була відмінна від 0, що свідчить про те, що отримані прогнозні величини зміщені по моделі.

Таким чином, з урахуванням тенденції підприємства знижувати обсяг величини оборотного капіталу, модель визначила прогнозні величини оборотного капіталу.

3.3 Застосування методичного підходу до оптимізації структури джерел для фінансування оборотного капіталу

Для удосконалення організації управління формуванням структури капіталу застосовують методику формування оптимальної структури для фінансування оборотного капіталу. Можливості використання різних джерел формування оборотного капіталу значною мірою впливають на ефективність його управління.

Раціональне управління формуванням оборотного капіталу передбачає побудову на підприємстві відповідних організаційно-методичних систем забезпечення цього управління, знання основних механізмів формування оборотного капіталу, використання сучасних методів його аналізу й планування. Одним з основних механізмів реалізації цього завдання є фінансовий леверидж.

Фінансовий леверидж характеризує використання підприємством позикових коштів, що впливає на зміну коефіцієнту рентабельності оборотного капіталу. Іншими словами, фінансовий леверидж є об'єктивним фактором, який виникає з появою позикових коштів в обсягу використовуваного підприємством оборотного капіталу і дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал.

У процесі управління капіталом необхідно враховувати, що його вартість залежить від підприємницького та фінансових ризиків, пов'язаних з даними підприємством. Чим більші ці ризики, тим більшу плату можуть забажати інвестори за вкладення коштів у підприємство. Рівень підприємницького ризику виміряється силою впливу операційного важеля. Фінансовий ризик пов'язаний з підвищенням частки позикових коштів у структурі капіталу, тому що з'являються фінансові витрати з обслуговування боргу. Підвищення частки позикового капіталу може спонукати кредиторів підняти процентну ставку по кредитах, – і фінансові витрати ще більше зростуть. А оскільки виплата відсотків по кредитах відноситься до умовно-постійних витрат, то підвищиться і рівень підприємницького ризику.

Однак залучення капіталу позикового капіталу в розумних межах надає можливості одержати так званий ефект фінансового левериджу, який повинні враховувати фінансові менеджери, регулюючи структуру капіталу підприємства. Отже, головна мета – стежити за оптимальним співвідношенням між позиковим і власним капіталом, що дозволяє підтримувати кредитну репутацію підприємства та використовувати позитивний ефект фінансового левериджу.

Для визначення величини власного капіталу та фінансової заборгованості, які спрямовуються на покриття потреби в оборотному капіталі, використано дані функціональних брутто-балансів (табл. 3.5), що побудовані на основі показників фінансової звітності.

Таблиця 3.5 – Брутто-баланс ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка

Закінчення табл. 3.5

На основі побудованого брутто-балансу розраховано показники, які характеризують ефективність сформованої структури джерел фінансування оборотного капіталу, причому можна зробити висновок, що фінансова заборгованість підприємства мінімальна і має тенденцію до зменшення.

Слід зазначити, що у побудованому брутто-балансі фінансова заборгованість підприємства мінімальна, тобто підприємство розраховує тільки на власні кошти, що підтверджує проведений аналіз фінансової діяльності підприємства. На протязі 2003-2007 рр. показники структури капіталу були досить високими, що свідчить про незалежність підприємства перед майбутніми кредиторами та інвесторами.

При дослідженні структури джерел формування оборотного капіталу використано показники середньозваженої вартості капіталу та ефекту фінансового важеля для джерел фінансування потреби в оборотному капіталі, за допомогою яких оцінено відносну оптимальність. Кожний показник розраховано двома способами: на основі умовних та фактичних даних [27, 9].

Варто зазначити, що частка власного та залученого капіталу в формуванні активів підприємства і рівень фінансового левериджу залежать від галузевих особливостей підприємства. В тих галузях, де швидкість обертання капіталу низька, а частка необоротних активів висока коефіцієнт фінансового левериджу не повинен бути високим. Для досліджуваного підприємства, виходячи з даної особливості, ефект фінансового левериджу не повинен бути високим, які показують отримані розрахунки (табл. 3.5). В інших галузях, де швидкість обороту висока і частка основного