Шляхи впровадження енергозберігаючих технологій на підприємствах ЖКГ міста. Енергозберігаюча політика в житлово-комунальному господарстві

Середня статистика по Україні свідчить: в зовнішніх мережах водопостачання щорічно відбувається 0,7 аварій на кожен кілометр трубопроводу, а в системах теплопостачання - у три рази частіше. Тим часом, незважаючи на це і на те, що на будівельному ринку є досить великий вибір трубопроводів, у тому числі пластикових, більшість будівельних компаній як і раніше орієнтується на використання сталевих трубопроводів і відступу в технологіях монтажу. В Україні експлуатується до 1 млн. км зовнішніх і до 5 млн. км внутрішньобудинкових водопровідних, каналізаційних та теплових мереж. Середній рівень зносу мереж у комунальному господарстві складі до 60%, а в окремих регіонах знос водопровідних та каналізаційних мереж досягає, а деяких районах перевищує 70%. Втрата тепла через внутрішньої і зовнішньої корозії труб складає 10-15%, а термін служби теплотрас з цієї причини в 4-6 разів нижче нормативного. Сумарні втрати в теплових мережах досягають 30% від виробленої теплової енергії, що еквівалентно 65-80 млн. т. умовного палива на рік. Надійність, довговічність та екологічна безпека трубопроводів багато в чому залежить від вибору матеріалу труб, наявності нормативно-технічної документації, застосування сучасних технологій проектування, монтажу та експлуатації. Сучасний стан одного з найголовніших складових житлово-комунального господарства (ЖКГ) - внутрішніх і зовнішніх трубопроводів - на більшості об'єктів є сьогодні вкрай незадовільним. Більш того, ситуація тут з кожним днем стає все гірше, що обумовлено безперервним старінням трубопровідних систем. І як наслідок - це виникнення аварійних ситуацій на трубопроводах і зростання розмірів збитку. Проведення заходів реформи ЖКГ в Україні не дають значних результатів більшою мірою через неможливість своєчасної та повної заміни зношених мереж комунальних систем. Одним з основних факторів, що визначають теперішній стан справ, є те, що існує поділ організацій на що виробляють будівельні послуги і на які експлуатують будівельні об'єкти. Така ситуація призвела до того, що довгі роки будівництво був орієнтований виключно на застосування найдешевших матеріалів і комплектуючих на шкоду його якості. При цьому враховувалися лише початкові одноразові витрати, наступні ж витрати на експлуатацію об'єктів а розрахунок практично не приймалися. Такий підхід на практиці призводить до того, що експлуатаційні витрати, що багаторазово перевищують початкові витрати будівництва, важким тягарем лягають на плечі самих споживачів. Сучасна статистика підтверджує, що на експлуатацію утримання жилого будинку протягом 50 років і більше доводиться 85% сукупних витрат, а на його будівництво лише 5%, тобто майже в 20 разів менше. Значну частку в цих витратах займають витрати на обслуговування, ремонт і реконструкцію внутрішніх систем водопостачання та опалення, які традиційно виконуються із сталевих труб. На жаль, ця тенденція залишається домінуючою в нашому будівництві і сьогодні. Будівельні проекти досі продовжують виконуватися на основі застарілих технічних рішень. Більш того, якщо навіть у проекти і закладаються сучасні рішення, то забудовники в гонитві за максимальним прибутком часто-густо відступають від них, продовжуючи застосовувати дешеві і неякісні матеріали і технології. Крім того, використання таких трубопроводів вже через 5 років після закінчення будівництва починає нагадувати про себе періодичними протіканнями, затопленням і більш серйозними аваріями, не кажучи вже про низьку якість води в сталевих трубах. У процесі експлуатації витрати на плановий і аварійний ремонт трубопроводів прогресивно зростають, досягаючи до кінця 25 - річного їх терміну служби щорічно 20% від первісної вартість трубопроводів. А сумарні витрати за 25-30 років експлуатації трубопроводів перевищують початкові в 4-5 разів. Кардинально змінити ситуацію могло б масове застосування сучасних трубопровідних систем, і в першу чергу виготовлених з полімерних матеріалів. В даний час, незважаючи на значну потребу України в поліпропіленових трубах і, що важливо, наявність дозвільних законодавчих і нормативних документів, застосування цієї продукції дуже не велика. Хоча не можна не скасувати той факт, що ця справа зрушила з мертвої точки. Сталося це головним чином за рахунок збільшення частки застосування поліпропіленових труб в комерційному будівництві. Впровадження цієї продукції в державному секторі стримується через цілу низку причин: об'єктивних - відсутність кваліфікованих кадрів, монтажного обладнання і суб'єктивних - інертності мислення, відсталості і т. п. Необхідно враховувати, що саме стан трубопроводів багато в чому визначає стан справ у комунальному господарстві України. Основна частка в системах опалення і європейських країн припадає