Основні принципи обстеження, лікування неврологічних хворих і догляду за ними

1. МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ НЕВРОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ

Обстеження неврологічних хворих не повинно обмежуватися лише з'ясуванням стану нервової системи. Воно має бути всебічним, оскільки багато хвороб нервової системи зумовлені захворюваннями інших органів і систем (атеросклероз, гіпертонічна хвороба, цукровий діабет та ін.), інтоксикаціями, інфекціями.

Обстеження починають із з'ясування паспортних даних хворого, тобто його прізвища, ім'я та по батькові, віку, професії, місця проживання, а потім збирають анамнез.

1.1. Анамнез

Анамнез (спогади) — сукупність відомостей, одержуваних при медичному обстеженні хворого. Ця частина історії хвороби містить розповідь хворого про розвиток захворювання і про попереднє життя. Без анамнезу неможлива правильна оцінка ознак захворювання, виявлених при подальшому обстеженні хворого За тяжкого стану чи у разі втрати свідомості хворим, наявності в нього розладів мови анамнез слід з'ясувати у родичів або знайомих, які супроводять хворого.

Перед тим як збирати анамнез, знайомляться із скаргами хворого. Неврологічні хворі здебільшого скаржаться на біль, порушення рухів, чутливості, у тому числі нюху і чуття дотику. Ці скарги слід намагатися конкретизувати. Наприклад, коли є скарги на головний біль, треба уточнити локалізацію його, час появи, зв'язок з провокуючими факторами, характер (приступоподібний чи постійний) і т. ін. Скарги на порушення рухів також потребують уточнення: які кінцівки чи сегменти кінцівок ослабли, чи постійна слабкість м'язів, чи підвищена втомлюваність їх тощо.

Лише детально ознайомившись із скаргами хворого, можна з'ясувати першу частину анамнезу — анамнез хвороби, який складається з усієї історії розвитку захворювання, починаючи з появи перших симптомів і закінчуючи моментом обстеження. Під час вивчення анамнезу захворювання треба з'ясувати зв'язок його перших симптомів з можливими причинами хвороби (інтоксикації, інфекції, фізичні або психічні травми тощо). Велике значення має уточнення швидкості розвитку захворювання: раптово; гостро — протягом хвилин чи годин; підгостро — протягом кількох днів; хронічно — протягом місяців і років. Слід також звертати увагу на послідовність появи окремих симптомів хвороби.

Друга частина анамнезу — анамнез життя – є не менш важливою. Анамнез життя містить відомості про народження хворого, розвиток його в дитинстві і юності, умови життя, праці. Зазначають, які хвороби і травми, у тому числі операції, переніс обстежуваний протягом життя, а також які має шкідливі звички. Особливу увагу слід приділити тим захворюванням, які можуть бути причинно пов'язані з теперішньою хворобою, наприклад гіпертонічна хвороба при інсульті, ревматизм при хореї, цукровий діабет при полі невропатії тощо. Велике значення має також з'ясування стану здоров'я родичів, оскільки частина захворювань нервової системи е спадковими.

Після вивчення анамнезу хворого починають обстеження його. Спочатку роблять загальний огляд і обстеження внутрішніх органів, а потім вивчають неврологічний стан хворого.

1.2 Дослідження рефлекторно-рухових функцій

Довільні рухи. Для виявлення й оцінки розладів довільних рухів вивчають обсяг їх, силу м'язів, м'язовий тонус і рефлекси.

Для визначення обсягу рухів хворому пропонують почергово виконувати рухи у різних суглобах рук і ніг. Разом з обсягом рухів перевіряють силу м'язів, які виконують рухи. Для порівняння рухів правих і лівих кінцівок використовують верхню і нижню проби Барре. При верхній пробі хворому пропонують витягнути вперед обидві руки, при цьому на боці ураження рука швидше втомлюється і опускається. При нижній пробі Барре хворий, який лежить на спині або на животі