Сутність і умови існування ринку праці. Організаційна структура ринку праці. Реалiзацiя можливостей

1.1 Сутність і умови існування ринку праці.

Функціонально - організаційна структура ринку праці включає в себе в умовах розвиненої ринкової економіки такі елементи: принципи державної політики в галузі зайнятості та безробіття; систему підготовки кадрів; систему найму, контрактну систему; фонд підтримки безробітних; систему перепідготовки і перекваліфікації; біржі праці; правове регулювання зайнятості.

На ринку праці зустрічаються продавець і клієнт, як при будь-якій угоді купівлі - реалізації. Торговці - це працівники, що пропонують свою робочу силу (здатність до праці), а покупці - це трудові колективи або окремі підприємці, які можуть самостійно вирішувати, скільки і яких працівників їм потрібно.

На ринку праці діє закон попиту та пропозиції на робочу силу, що впливає на заробітну плату. Закон попиту та пропозиції на робочу силу відбиває невідповідність вільних робочих місць складу прихожих на ринок праці працівників по кількісних і якісних характеристик.

На ринку праці відбувається запеклий, безжально відбір більш здатних, заповзятливих. Слабких і нездатних ринок не щадить. Але разом з тим він провокує висококваліфіковану працю, сприяє створенню твердої взаємозв'язку між внеском кожного і отриманим конкретним результатом.

Існуюча раніше в нашій країні адміністративно - командна система управління, при якій уряд як власник основних засобів виробництва централізовано планувало потрібне для повної зайнятості число робочих місць, розподіляло і перераспределяло трудові ресурси, повністю зруйнувало мотивацію до праці.

інтернаціональний досвід свідчить, що ринок праці не може існувати поза конкурентноздатною, заснованої на приватної власності економіки та демократичних публічних інститутів. Тоталітарне суспільство навіть теоретично виключає можливість існування такого ринку, бо не вважає людини рівноправним, юридично і економічно незалежних від країни суб'єктом. Такій державі не настільки принципово, вживається чи людський потенціал ефективно і згідно з особистими інтересами людини чи ні. Для нього значимо інше - мати людину в повному і беззастережному керівництві для всіх потреб, а особисті інтереси задовольняти по мінімуму, що виключає економічну і соціальну незалежність людини. Це забезпечує хоча і малоефективну, але практично повну керованість людськими масами. Вільний ринок праці в таких умовах просто не потрібний, більш того, він був би серйозною перешкодою, хоча його антипод - розподіл робочої сили, що обслуговує дефіцитну за своєю природою, що належить державі економіку теж іменується ринком праці.

державний ринок праці охоплює все публічне створення - через нього будь-яка гілка отримує потрібні їй кадри не лише заданого майстерно - кваліфікаційного складу, а й певних культурних та етико - трудових достоїнств, адекватних вимогам економіки.

На ринку праці реалізується можливість:

- Вільного вибору професії, галузі та місця діяльності, поощерять пріоритетними пропозиціями (рівень оплати праці, здатності реалізації творчих планів і т. Д.);

- Найму та звільнення при дотриманні норм трудового законодавства, що захищає інтереси людей в плані гарантій зайнятості, умов праці, її оплати;

- Незалежної і разом з тим економічно заохочувальною пересування трудових ресурсів між регіонами, галузями і майстерно - кваліфікаційними групами, якою традиційно супроводжує поліпшення умов життя та трудової діяльності, чому сприяє наявність високорозвинених, повсюдно доступних популяції ринків високоякісного житла, споживчих товарів культурних і духовних цінностей;

- Вільного руху заробітної плати та інших доходів при збереженні пріоритету кваліфікації та освіти, дотримання встановленого законом гарантованого мінімуму зарплати, що забезпечує прожитковий мінімум, і регулюванні верхньої межі доходів через податкову систему, засновану на прогресивною шкалою.

У конкурентно - ринкових відносинах відображаються глибокі процеси, постійно відбуваються в суспільстві і визначають його рух вперед. Через ринок праці проходять, схрещуючись в ньому, три взаємозалежних еволюційних потоку - розвиток економіки (матеріально - технічних частин і структур), розвиток людини (загальної та професійної культури, творчих можливостей, моральних властивостей), розвиток суспільних відносин (державних і класових структур, відносин приналежності, виробничих зв'язків). Вони утворюють базу прогресу в суспільстві, його основний зміст.

Робоча сила являє собою продукт особливого роду, виробничі творчі властивості якого цілком визначають ефективність конкурентної економіки, її здатності створення високосортних продуктів і зручних послуг, масштаби і темпи науково-технічних і організаційних перетворень. Тому підготовка і випуск на ринок праці освіченої і творчо активної робочої сили, забезпечення її кваліфікаційної і територіальної мобільності є однією з першооснов життєдіяльності народного господарства. І чим вище загальний рівень розвитку економіки, чим більш складні задачі їй приходиться вирішувати, тим значніше потреба в робочій силі вищої кваліфікації. Схожої робочій силі в розвинених країнах світу в еру НТР абсолютна більшість роботодавців і державних органів прагнуть зробити найкращі виробничі і життєві умови, гарантуючи по можливості і соціальній захищеності на ринку праці.

Робоча сила - продукт особливого роду ще і тому, що вона сама в першу чергу є, як правило, більш зацікавленою стороною в розвитку власних творчих можливостей, реалізованих у народному господарстві і виражають особисті, особливо творчі, здібності особистості.

Переважна спільність інтересів "товару" робочої сили і її споживачів - економіки і країни - є найважливішою соціально - економічної рисою ринкової економіки, що створює міцну гуманістичну базу розвитку народного господарства і всього суспільства. Безсумнівно, що організований, багато в чому керований державою і підтримуваний підприємствами товарної економіки, постійно вдосконалюється в міру розвитку народного господарства ринок робочої сили є одним з ключових, життєво важливих ланок соціально - економічної системи будь-якої країни.

Кінцевою метою ринку праці є, по-перше, задоволення майстерно - трудових