Поняття, зміст і значення підвідомчості в цивільному судочинстві. Види підвідомчості

захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Метою розгляду теми „Підвідомчість цивільних справ” буде висвітлення таких питань як: поняття, зміст і значення підвідомчості в цивільному судочинстві, види підвідомчості а також загальна характеристика основних правил і критеріїв підвідомчості, зокрема підвідомчість суду позовних спорів, підвідомчість суду справ, що виникають у порядку наказного провадження та підвідомчість суду справ окремого провадження.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ І ЗНАЧЕННЯ ПІДВІДОМЧОСТІ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ.

Відповідно до Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції). Це означає, що судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті заяви про порушення справи лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.  

Статтею 55 Конституції України кожній людині гарантовано також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.[1]     

Разом з тим захист суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів громадян та організацій здійснюється різними юрисдикційними органами (судом, арбітражними і товариськими судами, комісіями по трудових спорах тощо). Кожний з юрисдикційних органів може розглядати та вирішувати тільки ті цивільні справи, які віднесені до його ведення, тобто підвідомчі йому.

В процесуальній літературі поняття підвідомчості визначається по-різному. Деякі автори визначають підвідомчість як коло спорів про право й інші матеріально-правові питання індивідуального значення, вирішення яких віднесено до ведення тих чи інших органів держави чи громадськості; інші - як властивість справ, в силу якої вони належать розв'язанню певними органами. Інколи визначають підвідомчість через компетенцію суду, вважаючи, що судова підвідомчість - це частина судової компетенції.

Поняття компетенції відомо всім галузям права і всім формам державної діяльності: законодавчій, виконавчій та судовій. В умовах самостійності судової влади компетенція служить виразом функцій і призначення суду при реалізації судової влади, однак не може ототожнюватись з підвідомчістю.

Враховуючи наведене, компетенція - це сукупність