правозастосуванні це явище зустрічається все частіше, зокрема у справах, які стосуються заподіювання шкоди життю та здоров'ю людини, виробничого травматизму, порушення правил безпеки руху, експлуатації транспорту, тощо. Це пов'язано з тим, що у побуті зростає кількість джерел підвищеної небезпеки, різко збільшується парк швидкісних транспортних засобів, що знаходяться у приватній власності - іноземних автомашин, мало пристосованих до незадовільного стану вітчизняних доріг і таке інше.
Але слід зазначити, що дана тема хоча і являється актуальною, але в українській кримінально-правовій літературі вона не набула значного поширення і наукового обґрунтування. На даний момент лише декілька науковців торкаються теми пояснення у кримінальному праві такого явища як випадок (казус).
Метою даної роботи є розгляд та висвітлення наступних питань: поняття вини та її кримінально-правове значення, адже без розуміння вини, ми не зможемо з'ясувати поняття випадку; відмінність казусу від злочинної недбалості, адже деякі російські вчені ці поняття співставляють; а також у даній роботі ми визначимо кримінально-правове значення казусу.
При розкритті теми мною будуть використані наукові публікації вчених: Р.В. Вереші, П.Л. Фріса, М. І. Мельника, В. Б. Харченка та ін., а також матеріали періодичних видань з обраної теми.
1. Поняття вини та її кримінально-правове значення.
У статті 62 Конституції України закріплений важливим принцип, відповідно до якого кримінальна відповідальність настає лише тоді, коли буде доведено вину особи у вчиненні злочину. Це конституційне положення знайшло своє втілення в Кримінальному кодексі України. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ч. 2 ст. 2 КК). Законодавче закріплення цього положення є важливою гарантією додержання законності в діяльності правоохоронних органів і суду.
Положення ст. 2 КК знайшли своє подальше закріплення в ст. 23, де вперше в нашому законодавстві наведено загальне визначення поняття вини, і в статтях 24 і 25, що визначають поняття умислу та необережності і називають їх види. Більш детально ознаки суб'єктивної сторони конкретизуються в нормах Особливої частини КК. Це свідчить про недопустимість у нашому праві об'єктивного ставлення за вину, тобто відповідальності особи за вчинене суспільно небезпечне діяння і його наслідки без встановлення вини. Таким чином, законодавство України закріплює форми вини і вказує на те, що їх конкретний прояв можливий лише у вчиненні суспільно небезпечного діяння. Отже, вина — це не тільки обов'язкова ознака суб'єктивної сторони, а й передумова кримінальної відповідальності і покарання.
У кримінальному праві зарубіжних країн, Російської імперії, в науці радянського кримінального права, і також в теорії кримінального права
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.
