Поняття умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження. Об’єктивні ознаки умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження

розміру втрати працездатності користуються Порядком встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затв. наказом МОЗ України від 22 листопада 1995 р., погодженого з Мінпраці, прокуратурою України. Держнаглядохоронипраці, за реєстр. у Міністерстві юстиції України 22 березня 1996 р. за № 136/1161.

Наявність економічного критерію визначення ступеня тяжкості тілесного ушкодження викликала й викликає багаторічні дискусії серед судових медиків та криміналістів. При цьому одні пропонують взагалі відмовитися від цього критерію (М.І. Федоров). другі - враховувати втрату працездатності лише як ознаку тяжкого тілесного ушкодження (Л.І. Гуревич), треті - зберегти його, але серйозно переглянути застосовані Таблиці відсотків втрати працездатності (В.В. Козлов).

Причинами сумнівів у доцільності застосування економічного критерію є:

1)  його недостатня обґрунтованість. Так, Таблиці відсотків втрати працездатності 1956 р. втрату потерпілим 2-4 зубів оцінювали як втрату 5% працездатності. Таблиця 1960 р. втрату й одного різця оцінювала як втрату 5% працездатності, нині чинна Таблиця 1974 р. взагалі не згадує про втрату зубів як про підставу для визнання факту втрати працездатності;

2)  використання цього критерію прямо не випливає з цілого ряду статей КК України, наприклад, статті 102, 106 КК не передбачають стійкої втрати працездатності як ознаки відповідно середньої тяж кості й легкого тілесного ушкодження;

3)  цей критерій вкрай рідко застосовується на практиці. За даними Д.С. Читлова, І.Ф. Огаркова, Т.Л. Даурової, тяжкі тілесні ушкодження кваліфікуються у зв'язку з урахуванням ступеня втрати працездатності в 1,6% всіх випадків; середньої тяжкості тілесні ушкодження - менше ніж в 1% випадків; випадки кваліфікації легких тілесних ушкоджень за цим критерієм взагалі не трапляються;

4)  втрата працездатності похідна від розладу здоров'я й тому самостійного значення не має;

5)  трапляються категорії потерпілих (діти, пенсіонери, інваліди), які не беруть участі в трудовій діяльності.

Однак чинне законодавство і практика, що склалася, йдуть шляхом використання поряд з патологоанатомічним такого критерію. Для легкого тілесного ушкодження першого виду характерним є втрата працездатності в розмірі до 10%, середньої тяжкості - від 10 до 33%, для тяжкого - понад 33%.

Визначаючи кримінально-правове поняття «тілесне ушкодження», слід мати на увазі необхідність виділення в ньому таких ознак:

1)  протиправність - злочинне тілесне ушкодження за цією ознакою відмежовується від правомірного, заподіяного в стані необхідної оборони, при затриманні злочинця тощо;

2)  винність – умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження є кримінально караним у тому разі, коли воно заподіяно умисно;

3)  спрямованість проти організму іншої людини. Заподіяння шкоди самому собі не тягне за собою кримінальної відповідальності (за єдиним винятком - коли таке ушкодження виступає способом ухилення від призову на військову службу);

4)  застосування насильства - зовнішнього фізичного