Джерела корпоративного права, їх загальна характеристика. Корпоративні права держави: поняття, ознаки, характеристика

ЗМІСТ:

1.  Джерела корпоративного права, їх загальна характеристика.               3

2.  Корпоративні права держави: поняття, ознаки, характеристика.      14

3.  Задача.                                                                                                              20

Список використаних джерел.                                                                          21

1.  Джерела корпоративного права, їх загальна характеристика.

Під джерелами права в спеціально юридичному сенсі розуміється зовнішня форма виразу права. Джерелами корпоративного права є зовнішня форма виразу, спосіб закріплення корпоративних правових норм, іншими словами, те, де містяться норми корпоративного права.

1. Нормативні акти. Перш за все джерелами корпоративного права є нормативні акти, в яких виражені особливості правового регулювання корпоративних відносин. Сукупність комплексних нормативних актів, тобто нормативних актів, що містять норми різних галузей права (приватного і публічного), регулюючих корпоративні відносини, є корпоративним законодавством. Законодавство будується, як правило, виходячи з практичних інтересів і потреб, тому включає різні по своїй галузевій природі норми, щоб врахувати певні зв'язки між різними суспільними відносинами (цивільними, адміністративними і ін.) і комплексно їх врегулювати. Це правило розповсюджується і на корпоративне законодавство, яке за своєю природою є комплексним. У нього включаються нормативні акти, які містять норми різних галузей права. Корпоративне законодавство об'єднує перш за все норми приватного права. Саме вони складають основу корпоративного законодавства. Разом з тим в нього включені і норми публічного права, пов'язані з державним регулюванням корпорацій. Законодавче регулювання корпорацій повинне враховувати інтереси не тільки акціонерів, але і інших осіб (найнятих робітників, партнерів, органів державної і місцевої влади, населення), суспільства і держави в цілому[1].

Як зазначає Д.І. Погрібний, нормативно-правові форми повинні визначати лише необхідні вимоги, що пред'являються до підприємництва, залишаючи широкий простір для власного розсуду підприємця. Підприємництво і така його форма, як об'єднання капіталів, якраз і відносяться до тієї сфери діяльності, де визначальним є саморегулювання (самоврядування).

Отже, повинен бути певний баланс між законодавчим регулюванням і саморегулюванням корпорацією. Необхідно мати на увазі дві тенденції в регулюванні корпоративних відносин. Перша полягає в тому, що законодавство встановлює і повинно встановлювати тільки загальні, обов'язкові правила. Це так зване "жорстке" регулювання корпоративних відносин, що виражається в наявності стійкого законодавства на рівні законів. Це регулювання є в основному імперативним, але не позбавлено і диспозитивних норм.

Законодавство створює основу для правового регулювання корпоративних відносин, але воно не може і не повинно прагнути врегулювати в деталях всі питання діяльності суспільства. Тому воно або взагалі не містить норм, регулюючих відповідні відносини (причому далеко не завжди відсутність регулювання є пропуском в законодавстві), або встановлює загальне правило, залишаючи за учасниками таких відносин можливість вибору варіанту поведінки. Іншими словами, повинен бути правильний баланс між державним регулюванням і свободою діяльності корпорації.

Друга тенденція в регулюванні корпоративних відносин - це зростання ролі так званого "м'якого" регулювання, або саморегулювання. Річ у тому, що норми законодавства не завжди можуть забезпечити належну корпоративну поведінку і вирішення можливих корпоративних конфліктів. Тому зростає роль і значення внутрішніх локальних актів акціонерного суспільства, що є складовою частиною джерел акціонерного (корпоративного) права[2].

2. Корпоративні норми

Корпорації самі встановлюють обов'язкові для своїх учасників правила