Процесуальнi форми участі органів прокуратури, органів державної влади та місцевого самоврядування

Чинним законодавством передбачено, що в окремих випадках правом на звернення до суду наділені не тільки особи, які вважають свої права порушеними, оспореними чи невизнаними. Так, у випадках, передбачених законом, за нормами ст. 5 ЦПК прокурор, органи державної влади та місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами на захист прав і свобод інших осіб.

Наприклад, відповідно до п. 1 ст. 165 СК правом на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї нкої проживає дитина, заклад охорони здоров'я чи навчальний Іаклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. У цьому разі справа розглядатиметься порядком позовного провадження. Тому постає питання про позивача у ній. Тобто, хто виступає тією особою, чиї права, свободи чи законні інтереси захищаються у цій категорії справ? Очевидно, що цією особою є сама дитина, причому тільки з набранням чинності Сімейним кодексом України з'явилася можливість саме цієї особи (неповнолітнього) звернутися до суду за захистом своїх прав. Усі інші особи, визначені ст. 165 СК, не мають у справі матеріально-правової заінтересованості, оскільки не захищають особистих інтересів.

Інколи прокурор, органи державної влади та органи місце-иого самоврядування можуть бути залучені судом до участі в справі або вступати у справу за своєю ініціативою для надання висновків з метою виконання покладених на них обов'язків. Участь прокурора, зазначених органів у процесі для надання висновків у справі є обов'язковою у випадках, передбачених законом, або якщо суд визнає це за необхідне (ст. 121 ЦПК).

Отже, процесуальними формами участі органів прокуратури, органів державної влади та місцевого самоврядування є:

•  звернення до суду для захисту інтересів інших;

•  вступ (або залучення) у процес для надання висновку у справі.

Окреме місце серед суб'єктів, визначених у гл. 14 ЦПК, займають органи прокуратури.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокура-Іуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. Поза тим, п. 9 перехідних положень Конституції України вказує на те, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних Іаконів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів — до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів.

Правовими підставами участі прокурора у цивільному процесі є Конституція України (ст.ст. 121-123), Закон України „Про прокуратуру", ЦПК, а також норми галузевого законодавства, накази Генерального прокурора України, наприклад, наказ „Про організацію діяльності прокурорів у цивільному та арбітражному судочинстві" від 15 липня 1999 р. Метою участі прокурора у цивільному процесі є:

•  захист прав і законних інтересів громадянина та держави;

•  своєчасне вжиття заходів для недопущення порушень чин ного законодавства або усунення наслідків наявного пору шення у спосіб, визначений цивільним процесуальним зако нодавством та законодавством про прокуратуру.

Прокуратура (орган прокуратури, прокурор) може виступати суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин у таких випадках:

•  як суб'єкт спірних правовідносин у цивільних справах пра во (позивачем, відповідачем, третьою особою) та спорах з адміністративно-правових відносин (як заявник і як заінте ресована особа);

•  як представник інтересів держави, громади чи конкретної