Поняття права і держави. Державні форми правоутворення. Правове регулювання здійснення влади

складними і внутрішньо суперечливими суспільно-політичними явищами.

При аналізі держави і права потрібно насамперед з'ясувати їх  історичне походження, а також передумови їх становлення, без цього не можна зрозуміти сутності державно-правових явищ, їхньої ролі у житті суспільства і логіку функціонування.

Історія держави і права невіддільна від історії суспільства. Вони разом із суспільством проходять довгий історичний шлях від нерозвинених до розвинутих, здобувають на цьому шляху нові риси і властивості.

Для нерозвинених держави і права характерно те, що в них не розгортається, не одержує належного розвитку весь комплекс інститутів держави  і права. Розвинутими держава  і право стають поступово, у міру досягнення визначеного рівня цивілізації і демократії. Вони «забезпечують організованість у країні на основі економічних і духовних факторів і реалізують головне, що дає людям цивілізація - народовладдя, економічну свободу, свободу особистості.

При розгляді даної теми доцільним є дослідження наукових праць таких авторів як О.Ф. Скакун, М.В. Кравчук, С.С. Алексєєв, В.В. Копєйчиков. П.М. Рабинович, О.В. Котюк, В.М. Хропанюк, А.І. Коваленко та інших для порівняння надаваних ними визначень та глибшого засвоєння обраної теми.

1. Поняття права і держави.

Як зазначає М.В. Кравчук, термін «право» вживають у різних значеннях (право першості в черзі; право на подяку за безкорисливу допомогу; право співзасновника комерційної корпорації вимагати здійснення його корпоративних прав; право вимагати повернення свого майна з незаконного володіння й ін.). У всіх випадках термін «право» веде свій початок від кореня «прав», що означає правда, справедливість.

Але не у всіх приведених прикладах термін «право» має юридичне значення. Право першості в черзі - це норма, що ввійшла в звичку, норма - звичай, а не право в юридичному значенні слова. Право на подяку за допомогу - це моральна норма. Право співзасновника комерційної корпорації вимагати здійснення його корпоративних прав -  це «право», засноване на законі, що чітко визначає, що таке корпоративні права. Таким же, тобто заснованим на законі, інших офіційних джерелах, є суб'єктивне право вимагати повернення свого майна з незаконного володіння. Тільки в двох останніх випадках вживання терміна «право» має юридичний сенс.

Тому в юридичній літературі останніх років (С.С. Алексєєв, П.М. Рабинович) можна зустріти розподіл права на:

- загальносоціальне або безпосередньо-соціальне (випливає безпосередньо із соціального життя і не залежить від держави);

- спеціально-соціальне, юридичне (є наслідком державної діяльності, втіленням волевиявлення держави).

Юридичне право ще називають «законодавчим правом», на відміну від звичаїв - «дозаконодавчого права».

Юридичне, «законодавче право» нерідке визначають як «позитивне право». Це штучне право, що виходить від держави і суспільства, виражено в писаних нормах, міститься в нормативно-правових документах: законах, судових прецедентах, актах виконавчої влади. «Позитивне право» як система норм, що містять права і обов'язки, офіційно закріплені державою, як би протиставляється «природному праву», що має більш глибокий, ґрунтовний, вихідний у житті людей норматив поведінки, джерелом якого є сама природа людини.

Джерело прав людини вона сама, її потреби й інтереси, її образ