Вплив політичних інститутів Європейського союзу на перебіг політичних процесів в Україні

ЗМІСТ

Вплив політичних інститутів Європейського союзу на перебіг політичних процесів в Україні                                                                        - 3.

Політичне лобіювання: зміст та форми                                                       - 10.

Список використаних джерел                                                                       - 19.

1.  Вплив політичних інститутів Європейського союзу на перебіг політичних процесів в Україні

Утворення та подальша інституалізація Європейського Союзу стала вагомим фактором впливу на розвиток держав-членів. Політичні, економічні та соціальні зміни, які виникають на національному рівні в результаті європейської інтеграції, вже впродовж більш як двадцяти років характеризуються дослідниками як процеси «європеїзації». Іншими словами, Європейський Союз аналізується як фактор, що викликає комплексні трансформаційні процеси у державах-членах. В контексті правових реалій, з одного боку, можна говорити про зміни, що пов’язані з процесом гармонізації правових систем, запровадженням спільних принципів регулювання та формуванням системи єдиних європейських інституцій. З іншого боку, про низку перетворень, що постають у процесі нашарування європейських норм на правові традиції та практики окремої країни.

Для того, щоб оцінити наслідки розширення ЄС для України, особливо останніх її етапів, необхідно проаналізувати вплив цього процесу на реалізацію нашою державою власних національних інтересів у політичній і економічній сферах. Головним політичним наслідком розширення ЄС для України стало те, що виникла необхідність перегляду сучасної зовнішньої політики та пристосування її до нових, менш сприятливих для України реалій. ЄС розширювався за рахунок країн «зони невизначеності», зменшуючи кількість наявних і потенційних партнерів України в регіоні – партнерів, що їх об’єднують спільні цілі й які мають приблизно рівні можливості.

Це означає зменшення горизонтальних зовнішньополітичних зв’язків України та, відповідно, збільшення вертикальних, що призвело до збільшення залежності України від сусідніх центрів сили. Проблема ускладнюється ще й тим, що змінюється не тільки сила цього тиску, але і його збалансованість. Зацікавленість Заходу і незацікавленість Росії в політичній незалежності України робить можливою тактику «балансування» між ними. Подібна політика могла б бути ефективною, якщо припустити, що Росія й Захід не ділитимуть Центрально-Східну Європу (ЦСЄ) на «сфери впливу», а разом відповідатимуть за безпеку в регіоні (можливо, матимуть різні «долі» впливу в різних державах). Така можливість теоретично зберігається, але фактично розширення НАТО і ЄС поділяє регіон на дві частини, одна з яких потрапляє до сфери впливу ЄС.

Таким чином, співвідношення сил змінюється, і тактика балансування зіткнулася зі значними труднощами, на чию б користь не змінювалася рівновага.

У тому, що стосується конкретних політичних наслідків, вирішальну роль матиме: по-перше, чи буде ЄС розширюватися далі. А по-друге, чи буде майбутній ЄС єдиним щодо питань зовнішньої політики