Джерела Римського права. Звичаєве право і закони ХІІ таблиць. Преторське право і «Право народів»

твори, присвячені розробці загальних та окремих, відносно вузьких питань права (Сабін, Помпоній, Павел, Ульпіан та ін.);

-  коментарії до магістратського (преторського) права (Лабеон, Гай, Павел);

-  збірники творів юристів - дігести, що узгоджували квіритське та магістратське право;

- посібники з права (найвідоміший - «Інституції» Гая в 4-х книгах) та «Сентенції» Павла;

- збірники казусів (Цельз, Помпоній, Папиніан).

Казуси могли бути відносно прості і, навпаки, неоднозначні. Зрозуміло, що в реальній практиці конкретного юриста подібні казуси могли ніколи і не зустрітися, але важливим було саме уміння беззаперечно обґрунтувати обрану позицію.[11]

"Інституції Гая" - єдиний, який дійшов до нас практично цілком і не постраждалий від подальших вставок і виправлень пам'ятник римської юриспруденції класичного періоду. Рукопис з текстом "Інституцій" була виявлена в 1816 німецьким істориком Б. Р. Нибуром в бібліотеці собору у Вероні. "Інституції" (лат. "Повчання") являють собою підготовлену в 50-60-е рр. 2 ст. н.е. запис лекцій Гая, які, мабуть, були видані учнем або іншим автором вже після його смерті. На відміну від більшості сучасних йому юристів, звертали особливу увагу на розбір реальних або потенційних правових казусів, Гай прагнув вивести фундаментальні принципи, що лежать в основі права та виходячи з них, давати трактування окремих питань; приділяв особливу увагу історії права і особливостей його застосування в провінціях.

Характер викладу матеріалу в "Інституціях" відрізняється чіткістю, ясністю і простотою. Він підкоряється сформульованому юристом принципом: "Все право, яким ми користується, відноситься або до осіб, або до речей, або до позовів". Перша книга присвячена загальним відомостями про право і правовим положенням людей, друга і третя - речовому і зобов‘зальному праву, а остання - позовам і процесуальному праву[12].

Гай став одним з найпопулярніших і шанованих юристів і увійшов до числа п'яти найвизначніших юристів, думками яких законом 426 було наказано керуватися суддям. В епоху Пізньої Римської імперії Інституції Гая вивчалися в римських юридичних школах і послужили основою і зразком для "Інституцій Юстиніана" (увійшли в "Звід цивільного права" - "Corpus iuris civilis").

2. Кодифікації Римського права

За понад тисячу років юридичної практики накопичилися численні закони, сенатусконсульти, магістратські едикти, коментарі юристів та розпорядження імператорів. Можливими були ситуації, коли ті чи інші правові норми відверто суперечили іншим. Юристу-професіоналу високого класу просто необхідним було уміння орієнтуватися в цьому потоці документів з тім, щоб максимально успішно відстоювати інтереси свого замовника.

Перші кодифікації імператорського законодавства малі приватний характер. Так, у 295 р. був складений т. зв. Кодекс Грегоріана Codex Gregorianus (ким був Грегоріан - невідомо), у якому були зібрані імператорські конституції, починаючи з Адріана (імператор у 117-138 рр. н.е.) і закінчуючи Діоклетіаном. Оригінальної системи укладач не розробив і з 19 книг, що з них складається цей кодекс, у 13 дотримувався преторського едикту останньої редакції. Конституції наведені в хронологічному порядкові з вказівкою адресатів та години видання. Праця Грегоріана мала офіційну силу і визнання аж до її відміни Кодексом Юстиніана.

Наступною збіркою-кодифікацією ставши т. зв. Кодекс Гермогеніана - Codex Hermogenianus (цей автор також є по суті анонімним, оскільки