вважають, що поняття "суб'єкт права" змістовніше, ширше поняття "суб'єкт правовідносини".
Д.Н. Бахрах [11][7] вважає, що суб'єктом права є учасник суспільних відносин, якого юридична норма наділила правами й обов'язками. На думку С.С. Алексєєва, суб'єкт права повинен характеризуватись двома ознаками. По-перше, соціальною, тобто участю в суспільних відносинах у якості відособленого, здатного виробляти й здійснювати єдину волю персоніфікованого суб'єкта, по-друге, юридичною – визнанням правовими нормами його здатності бути носієм прав і обов'язків, брати участь у правовідносинах [5][8] . Варто погодитися з М.В. Карасьовою, яка відзначає, що «поняття «суб'єкт права» і «суб'єкт правовідносини» при всій їх схожості є все-таки різними поняттями. Свідоцтвом самостійності категорій «суб'єкт права» і «суб'єкт правовідношення» є те, що в ряді випадків вони фактично не збігаються в одній особі. [47][9] Безумовно, суб'єкт правовідносин у всіх випадках є суб'єктом права, разом з тим зворотний зв'язок не настільки очевидний [161][10]. Співвідношення цих понять варто розглядати в декількох аспектах: 1) шляхом визначення можливості самостійної реалізації суб'єктами прав і обов'язків; 2) з точки зору участі в конкретному фінансовому відношенні. Специфічну форму такий зв'язок отримує саме в податкових відносинах.
Дійсно, гнучке співвідношення суб'єкта права та суб'єкта правовідношення притаманно оподаткуванню. Стосовно владних осіб: суб'єктом податкового права, безумовно, виступає держава, але свій інтерес вона реалізовує через відповідних суб'єктів податкового правовідношення (податкові органи та інші представники владної сторони). Стосовно зобов'язаних осіб: суб'єктом податкового права виступає платник, але безпосередньо приймати участь в податкових правовідносинах він повинен не завжди. В деяких ситуаціях його права та обов'язки делегуються податковим представниками, податковим агентам.
Суб'єкт фінансового права – це особа, що володіє правосуб'єктністю, тобто можливий (потенційний) учасник фінансових правовідносин. А суб'єкт фінансових правовідносин – це реальний учасник конкретного (уже існуючого) правовідношення. Неправильним було б не тільки ототожнювати, але й протиставляти дані категорії. Перший наділений певними правами й обов'язками у фінансовій діяльності, і, незалежно від участі, зберігає первісні властивості й може реалізувати не всі надані йому права й обов'язки. Надалі, вступаючи в конкретні правовідносини, суб'єкт фінансового права здобуває нові якості, він стає учасником (суб'єктом) фінансових правовідносин, зберігаючи при цьому свої властивості [32][11].
У застосуванні до юридичного відношення, як відзначав Г.Ф. Шершеневич, слово «суб'єкт», вживається у двоякому значенні. «Говорять про суб'єкта юридичного відношення, розуміючи його або з активної сторони, як носія права, або з пасивної сторони, як носія обов'язку» [190][12]. На думку Ю.А. Крохіної, поняття «суб'єкт фінансового права» по своєму обсязі більше, ніж поняття «суб'єкт (учасник) фінансових правовідносин». Статус суб'єкта (учасника) фінансових правовідносин містить у собі певну правову характеристику, стан відносно права. Перехід (трансформація) суб'єкта права в суб'єкт правовідносин пов'язаний із процесом перетворення можливості в дійсність, показує діалектичну природу названих понять. Суб'єкт податкового права стає суб'єктом податкових правовідносин за допомогою втілення приписань податково-правових норм у життя, тобто шляхом правореализации [64][13]. При цьому автор не розмежовує поняття «суб'єкт» і «учасник» податкових правовідносин.
Останні категорії ототожнює й P.O. Халфина, яка відзначає: «займаючись дослідженням правовідносин як єдності форми й змісту, ми перебуваємо
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.