Державне регулювання економіки. Чому держава (уряд) регулює економіку

Уряд повинен регулювати економіку, тому що сам по собі ринок із властивими йому  механізмами конкуренції та самоврядування не може вирішити багатьох важливих  проблем як для суспільства в цілому , так і для громад окремих міст і селищ.

Наведемо деякі приклади таких не вирішуваних ринком проблем.

-  Жоден ринковий механізм  не стимулює підприємців зберігати природне довкілля, менше його забруднювати. Навпаки, додаткові витрати, пов’язані з запровадженням так званих чистих технологій, зменшують прибутковість виробництва.

-  Ринок не розподіляє ресурси на користь неприбуткових видів діяльності та тих, що можуть забезпечити приріст доходів лише у віддаленому майбутньому. За ринковими законами  без відповідної оцінки може залишитися праця філософа або науковця, художника або композитора, адже  результати  їхньої  діяльності формують те, що не має грошової оцінки,- культуру націй, або ж ця діяльність не зразу дає конкретні результати.

-  Значна тривалість проектів та обмеженість ресурсів окремих підприємців не викликає бажання будувати дороги, мости, порти, дамби, очисні споруди.

-  Окремі економічні суб’єкти  за власний кошт не розпочинають заходи з благоустрою міст, не створюють національних парків, не забезпечують правопорядок і захист прав і свобод особистості. Причиною цього є неможливість стягнення плати за користування всіма згаданими вигодами з конкретних їх споживачів, що передбачає  ринок.

Оскільки описані та інші проблеми  не вирішуються за ринкового саморегулювання, то відповідальність за їх розв’язання  бере на себе держава (уряд).

Діяльність держави не може бути спонтанною або хаотичною. Тому уряд повинен формувати та втілювати в життя науково обґрунтовану економічну політику.

Під державною економічною політикою розуміють систему заходів, до яких удається уряд для досягнення цілей, що відображають суспільні інтереси. Тому найважливішими елементами державної політики є:

·  Визначені цілі;

·  Засоби (інструменти) досягнення цих цілей;

Основними економічними цілями держави (уряду) у формуванні економічної політики стають:

·  Певні обсяги ВВП країни та ВВП на душу населення (одного громадянина);

·  Повна зайнятість, або обмеження до рівня природного;

·  Цінова стабільність, за якої інфляція не виходить за межі помірної.

Проміжними (неосновними) на певних етапах можуть ставати такі цілі, як обмеження коливань курсу національної валюти, подолання надмірного соціального розшарування суспільства,членство у певних об’єднаннях або міжнародних організаціях тощо.

Інструменти державного регулювання економіки різняться залежно від того, у межах якої політики вони здійснюються – податково-бюджетної (фінансової) чи грошової.

Як уряд регулює економіку інструментами                           податково-бюджетної політики (фінансової) та що таке державний бюджет

Здійснюючи  податково-бюджетну  (фінансову)  політику, уряд використовує такі особливі інструменти:

-  Податки;

-  Податкові пільги;

-  Державні закупівлі товарів;

-  Соціальні трансферти (соціальна допомога).

Схематично податково-бюджетну (фінансову) політику можна подати так.

Пояснення до схеми

-  Схема відбиває те, що основні цілі економічної політики уряду: необхідність країні обсяги ВВП, повна зайнятість, за якої безробіття не перевищує природного рівня, стабільність цін – за податково-бюджетного регулювання економіки досягаються особливими інструментами.

-  Такими інструментами є податки, податкові пільги, державні закупівлі товарів, соціальна допомога малозабезпеченим та незахищеним верствам населення.

Податково-бюджетна політика стає особливо дієвою, коли економіка виходить із кризи. У цей час  уряди зменшують податкове навантаження на підприємців і споживачів, розширюють коло соціальних  програм для малозабезпечених верств, для безробітних тощо.

Найважливішим інструментом впливу на економіку є податки.

Податками називаються обов’язкові  платежі, які держава стягує з окремих осіб, підприємств, організацій у державний бюджет.

Порядок  стягнення всіх видів  податків, податкові ставки та податкові пільги впорядковуються особливим державним документом – Податковим кодексом країни. Перший Податковий кодекс України був ухвалений наприкінці 2010 р. і набув чинності з 1 січня 2011р. До цього часу  стягнення різних податків  здійснювалося за окремими