— ціннісно-правові орієнтації у сфері права, належний рівень загальної правової культури, ступінь готовності послідовно і цілеспрямовано проводити вживання принципи має рацію, вимоги конкретних правових норм, відносини, до чинного законодавства і практики його застосування, оцінка їх ефективності, стану і перспектив боротьби, з правопорушеннями, мотиви вибору власної професії;
-високі моральні якості юриста, професійна бездоганність, службова дисциплінованість, сумлінність і чесність;
- соціально-політична і цивільна відповідальність за забезпечення має рацію і свобод громадян, які виступають не тільки як особисті цінності, але і як загальний суспільний інтерес;
—грунтовні знання в різних галузях суспільного життя, належний ступінь глибини політичного і економічного мислення, кругозір, у сфері специфічних проблем.
Особливостями правової культури юриста є підвищена пошана до закону, схильність до порядку і законослухняності, загострено відчуття справедливості і тому подібне. Вона передбачає максимально високий ступінь згоди з правовою нормою, розуміння корисності, необхідності і справедливості її застосування, звичку стримуватися законів.
Велику роль у формуванні правової культури юриста грає юридична освіта. Вона повинна забезпечити юридичні знання, необхідні для практикуючого юриста, включаючи розуміння його правових і моральних обов'язків, має рацію і основних свобод людини, розуміння має рацію і суть механізму правової регуляції. Знання, навики і уміння, які юрист-про-фесіонал отримує під час навчання у вищому юридичному учбовому закладі, повинні значною мірою відповідати сучасному рівню юридичної науки.
Юрист повинен постійно підвищувати власну професійну культуру, оволодівати досягненням теоретичної і практичної юриспруденції. Це важлива передумова переходу особистої правової культури юриста на вищий рівень. Далі формуються умови для засвоєння нових підходів і запозичення досвіду інших юристів для пошуку має рацію, його розвитку і удосконалення. Правова культура юриста полягає в критичному, творчому осмисленні правових норм, законів правових явищ, з погляду їх гуманістичного демократичного і морального змісту.
Разом з тим кожна юридична професія має свою специфіку, яка обумовлює і особливості професійної правової культури разных її представників (суддів юрисконсультів, адвокатів, прокурорів, працівників міліції, і тому подібне). Крім того, в літературі виділяються напрями правової культури, орієнтовані на цивільне, кримінальне, адміністративне право, на судовий процес. Тому йде мова про існування цивілістичної, криміналістичної, адміністративної, судово-процесуальної правової культури і тому подібне.
Слід підкреслити, що для побудови правової, демократичної держави дуже важливе значення має проблема подолання деформацій професійної свідомості юристів1, їх некомпетентності, низького професіоналізму, невміння розібратися в конкретних життєвих ситуаціях, дати їм вірну юридичну оцінку, внаслідок чого з'являються незаконні і необгрунтовані рішення. Як відомо, громадяни страждають більш від протиправних дій злочинців, а іноді також і від тих, хто повинен захистити їх від злочинів. Різниця полягає в тому, що захист від злочинців можна чекати від працівників судна, прокуратури, міліції. Захист же від низької правової культури юристів шукати значно важче.
Отже, підбиваючи підсумки сказаному вище, можна відзначити, що процес демократизації суспільства, перебудови правової держави, на перший план висуває проблему формування високої правової культури юридичних кадрів. Вона виступає як необхідний засіб їх ефективної діяльності в справі забезпечення законності і правопорядку.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.