Технологія виготовленя трансформатора, страница 2

 – гарячим або гальванічним лудінням з наступним оплавленням осадженого шару олова  або олов’яно-свинцевого сплаву в висококиплячих рідинах, ультразвуковим лудінням за допомогою спеціального паяльника або зануренням у ванну з розплавленим припоєм;

– гальванічним або хімічним покриттям (нікелем, сріблом та іншими сплавами);

Одною з умов, що забезпечують хорошу якість з’єднання, є рівномірне нагрівання всіх його елементів до температури, яка перевищує температуру плавлення припою на 30...100⁰С. В іншому випадку погіршується змочуваність поверхонь, що паяються. Тому  вибір способу нагріву необхідно виконувати з урахуванням конструкції деталей, що входять до складу вузла, його габаритних розмірів, застосованих флюсів, припоїв, марок основного метала деталей, а також виду виробництва. Нагрів деталей може виконуватись:

– паяльником;

– вогнем газових та бензиноповітряних пальників;

– електротермічним способом;

– в рідких середовищах;

– в печах;

– у струмені гарячого газу.

3.2.2 Пайка за допомогою паяльника

Відповідно до ГОСТ 7219-54 промисловістю виробляються побутові торцеві електропаяльники зі змінними та незмінними стрижнями прямої форми. Вони розраховані на напругу 127 та 220 В та мають потужність 40, 50, 65, 90, 120, 200 Вт.

Під час роботи за рахунок розчину міді в припої відбувається зміна форми робочої частини паяльника, з-за чого доводиться робити її перезаточення.

З метою запобігання швидкого зношування робочої частини паяльника рекомендується виготовляти робочий стрижень із наступних матеріалів:

– міді з присадкою 1...2% хрому;

– міді з присадкою 1% хрому та 3...5% нікелю;

– міді із залізним або нікелевим покриттям завтовшки 40...60 мк;

нікелю.

 Хороша якість з’єднання при пайці забезпечується дотриманням наступних вимог:

– робоча частина (жало) паяльника повинна бути очищена від нагару, гарно залужена, мати рівну поверхню без раковин;

– паяльник нагрівається до такої температури, при якій припій швидко плавиться, але не скочується з жала паяльника. Флюс при цьому повинен залишатися на робочій частині паяльника у вигляді киплячих крапель, але не обвуглюватися. Рекомендована температура нагріву паяльника в залежності від марки припою приведена у таблиці 3.1. Температура жала паяльника повинна бути на 20...60⁰С вище температури пайки та встановлюватись у залежності від розмірів з’єднання, стрижня паяльника та часу пайки.

Таблиця 3.1 – Температура нагріву паяльника в залежності від марки припою

– дотик паяльника до місця пайки повинен бути короткочасним та більше 1...2 с;

– потужність паяльника повинна відповідати розмірам та масі деталей.

Для виконання монтажних з’єднань рекомендовано застосовувати паяльники потужністю 50, 75 та 120 Вт, а також мікропаяльники потужністю 20 ВТ та нижче.

Паяльники потужністю 75 та 120 Вт застосовують для пайки проводів великого перетину, кабельних накінцівників, корпусних пелюстків та іншого, паяльники потужністю 120...200 Вт – для пайки деталей значних розмірів.

Рекомендується застосовувати тепловідводи (пінцети з мідними губками) у наступних випадках:

– при пайці виводів напівпровідникових приборів, коли відстань від корпусу прибору до місця пайки менше 10 мм;

– при пайці виводів радіодеталей, укладених у поліхлорвінілові трубки;

– при пайці виводів резисторів та конденсаторів, якщо відстань від місця пайки до корпуса деталі менше 8 мм;

– при пайці виводів  на контактних пелюстках, розташованих на  скляних ізоляторах.

Перед пайкою необхідно підготувати паяльник до роботи, для чого слід провести зачистку й лудіння його робочої частини. Зачистку проводять за допомогою напилка або жорсткою щіткою.

На розігрітий паяльник набирається доза припою та переноситься на місце з’єднання, яке прогрівається паяльником до розтікання припою та заповнення ним зазорів. Якщо використовується трубчатий припій, флюсування місць з’єднання виконується флюсом, що знаходиться в каналі трубчатого припою. Якщо використовується порошок каніфолі, то він подається на місце пайки на краплі припою, що знаходиться на жалі паяльника. Для цього жалом паяльника дотикаються до порошку каніфолі.

Для передачі максимальної кількості тепла велике значення має кут заточення жала паяльника (25⁰...30⁰) та кут, під яким робоча частина паяльника підводиться до місця пайки. Плоску грань паяльника слід прикладивати так, щоб забезпечити найбільшу площину торкання. Після пайки деталей з використанням корозіонно-активних флюсів, для запобігання корозії необхідно одразу провести ретельне видалення залишків флюсу.