Кримінально-правова характеристика шахрайства. Приклади зі слідчої та судової практики. Об'єктивна сторона злочину

Міністерство внутрішніх справ України

Національна академія внутрішніх справ

Навчально – науковий інститут заочного навчання

Закарпатське відділення

Кафедра кримінального права

Курсова робота

З навчальної дисципліни «Кримінальне право» на тему № 6

«Кримінально-правова характеристика шахрайства (ст. 190 КК України)»

                              Виконав:

                              _____________________

Залікова книжка ____________________

                              Домашня адреса: ___________________

Мукачево – 2013

З м і с т

Вступ…………………………………………………..............................................

1.Кримінально-правова характеристика шахрайства (ст. 190 КК України........................................................................................................................

2. Приклади із судової практики....................................................................

3. Задачі................……....................................................................................                                                                                                      

Висновки………...………………………………………........................................

Список використаних джерел................................…….........................................

ВСТУП

Актуальність теми. Існує цілий ряд обставин, які обумовлюють актуальність теми даного дослідження. Перш за все слід взяти до уваги закріплене Конституцією України положення про забезпечення державою захисту прав усіх суб’єктів права власності та про непорушність права власності.

У сучасних умовах право власності має бути надійно захищено від протиправних, і особливо злочинних, посягань, одним із видів яких є шахрайство.

Мета і задачі дослідження. Основною метою дослідження є комплексний аналіз проблем, пов’язаних із визначенням місця кримінально-правової норми про шахрайство в системі норм нового Кримінального кодексу України, які передбачають відповідальність за злочини, що посягають на чуже майно, з’ясування основних ознак складу даного злочину та розробка на підставі результатів, одержаних у ході дослідження, рекомендацій щодо правильної правової кваліфікації шахрайства, його попередження та підвищення ефективності боротьби з цим злочином.

Предметом шахрайства може бути чуже по відношенню до винного рухоме та нерухоме майно. Майно, як предмет шахрайства, має ознаки господарсько-економічної корисності, соціальну і юридичну. Під правом на майно у ст. 190 КК України розуміється не тільки право власності (володіння, користування, розпорядження), але і право на отримання майна. Це набуває особливого значення при кваліфікації заволодіння безготівковими грошима шляхом шахрайства. У цьому випадку шахрайство вважається закінченим з моменту надходження грошей на рахунок злочинця, і для визнання злочину закінченим не потрібен факт зняття грошей з рахунка.

Об’єктом дослідження є сфера суспільних відносин, пов’язаних із вчиненням шахрайства, а також правові аспекти охорони суспільних відносин від даного виду злочинних посягань.

Предмет дослідження включає стан кримінально-правової боротьби із шахрайством, його кримінально-правову характеристику, тенденції, особу злочинця, діяльність органів внутрішніх справ, пов’язану з боротьбою з даним видом злочині.

Методи дослідження при підготовці куосової роботи  були використані сучасні методи соціально-правового пізнання. Зокрема, історико-правовий метод було використано для дослідження історичного аспекту розвитку законодавства про боротьбу із шахрайством в Україні. Системно-структурний, формально-логічний та метод системного аналізу було застосовано при проведенні аналізу основного та кваліфікованого складів шахрайства, розгляді питання про відмежування шахрайства від суміжних складів злочинів, розробці пропозицій щодо вдосконалення окремих статей КК України та рекомендацій щодо правильної правової кваліфікації шахрайства, спрямованих на боротьбу з даним злочином і подолання його негативних соціальних наслідків. Статистичний метод застосовувався при дослідженні судово-слідчої практики боротьби із шахрайством.

Курсове дослідження базується на концептуальних положеннях загальної теорії права, галузевих юридичних наук – кримінального, цивільного, адміністративного, кримінально-виконавчого права та кримінології.

Кримінально- правова характеристика шахрайства

Шахрайство визначається законодавцем, як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Способами вчинення шахрайства є:

1) обман;  2) зловживання довірою.

Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном та придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілою неправдивих відомостей або приховування певних відомостей повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. договору прокату тощо без наміру повернути отримані кошти чи інші матеріальні цінності, виконати відповідну роботу, повернути борг чи отримані у користування речі.

Заволодіння майном громадян шляхом зловживання довір'ям має кваліфікуватися не як грабіж, а як шахрайство

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2002 р. С. засуджено за ч. 2 ст. 141 КК 1960 р. на два роки позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2003 р. вирок залишено без зміни [5, c. 210].

Для визнання будь-якого із зазначених злочинів повторним не має значення, чи був перший злочин закінченим, вчинювався він винною особою як виконавцем чи як іншим співучасником, був винний засуджений за його вчинення чи притягується до кримінальної відповідальності одночасно за перший і новий злочини. Водночас зазначені моменти впливають на кваліфікацію вчиненого. У разі вчинення винною особою декількох злочинів проти власності, одні з яких були закінченими, а інші — ні, незакінчені злочини повинні отримувати окрему правову оцінку відповідно до положень закону про попередню злочинну діяльність (ст.ст. 14 15 КК) [12, c. 300]. 

Якщо винна особа при вчиненні одних злочинів була виконавцем, а при вчиненні інших — організатором, підбурювачем чи пособником, останні злочини повинні отримувати самостійну правову оцінку з посиланням на відповідну частину ст. 27 КК.

ПРИКЛАДИ ЗІ СЛІДЧНОЇ ТА СУДОВОЇ ПРАКТИКИ

Різновидом шахрайського обману судова практика визнає фіктивне представництво, за якого винний, створюючи враження про свою належність до того чи іншого підприємства, має на меті укласти договори й отримати гроші без поставки товару або, навпаки, одержати товар без належної його оплати.

X. визнано винним у тому, що він, виконуючи обов'язки адміністратора товариства з обмеженою відповідальністю, у період із 21 вересня 2000 р. по 7 квітня 2001 р. шляхом обману і зловживання довірою під час оформлення нарядів-замовлень на ремонт автомобілів та надання інших послуг громадянам станцією технічного обслуговування товариства заволодів чужим майном на суму 5 тис. 31 грн., вчинивши ці дії повторно і завдавши потерпілим значної шкоди [13 c. 198]. 

Однак виходячи з того, що згідно з вироком від 21 червня 2002