Неоязичництво в історії нетрадиційних релігій за доби незалежності

           група І-6.

Тема: Неоязичництво в історії нетрадиційних релігій за доби незалежності.

План

1.Причини поширення неоязичництва на теренах України після прийняття незалежності.

2. Різновиди неоязичництва в Україні та їх релігійні особливості.

3. Вплив неоязичництва на релігійну ситуацію в Україні в роки незалежності.

Вступ

Актуальність дослідження. Важливе місце в історії України, її культурі та суспільному житті традиційно відіграють духовно-релігійні процеси. На початковому етапі державної незалежності відбулися кардинальні зміни, які часто мали суперечливий характер та супроводжувалися низкою проблем, без розв‘язання яких неможливо збудувати демократичне суспільство, обов’язковими атрибутами якого є й культурно-духовне відродження. В контексті інтересу до релігійно-духовних поглядів українського народу та історії їх розвитку постає проблема дослідження і збереження культурних надбань наших пращурів та ступеню побутування в житті дохристиянських традицій в цей період. В світлі державотворчих процесів є всі передумови для дослідження вітчизняної історії, в тому числі й питань, пов’язаних з побутуванням елементів язичництва в духовній культурі 1990-х рр.

Актуальність обраної теми посилюється, по-перше, відсутністю узагальнюючих наукових праць, присвячених дослідженню язичницьких традицій у духовній культурі України, по-друге, об’єктивний розгляд процесів відродження та впровадження в повсякденну практику дохристиянських традицій має важливе наукове і практичне значення в контексті розвитку національної культури.

Історіографія. Проблемі міжконфесійних відносин в Україні присвячено чимало наукових праць. Але практично відсутні такі, де б йшлося про ставлення християнських конфесій до рідновірських організацій та рідновір'я загалом. Лише за останні кілька років з'явилося кілька наукових та публіцистичних розвідок, де частково піднімається зазначена проблема. Зокрема, це публікації Т. Бернарчика [1,2], О. Безверхого [3], В. Бондаренко [6]. Щодо праць, які безпосередньо присвячені розгляду проблем взаємовідносин по лінії християнство-неоязичництво-рідновір'я, то ми б виділили статтю історика Володимира Лещенка.

Після 1991 року розпочався новий етап у вивченні язичництва. Сучасні учені у своїх дослідженнях використовують досягнення різних галузей гуманітарної науки: історії, етнології, археології, етнолінгвістики, фольклористики. Саме такий комплексний підхід надав можливість найбільш повно зібрати, систематизувати та проаналізувати дану проблему. Дослідження учених спираються також на давньоруські літописи та праці дореволюційних науковців. Роботи дослідників присвячені різним аспектам вивчення та аналізу язичницьких традицій у процесі формування та розвитку української духовної культури. В монографії О. Моці та В. Рички подано аналіз джерел та історіографії з даної проблематики. Автори познайомили читачів з широким спектром думок інших дослідників, паралельно зробивши власні узагальнення та висновки. Учені об’єктивно вказали на досягнення та недоліки різних дослідників у цій галузі. О. Моця та В. Ричка наголосили, що слов’янське язичництво не було «примітивним». У праці також розглянуто питання двовір’я в тогочасному суспільстві.

Рідновірський рух привернув увагу вчених різних напрямків. Найбільший внесок у його дослідження зробили А.М. Колодний [16,17,18], Г.С. Лозко[22],  О.О. Сморжевська (Тупик)[40], О.Б. Гуцуляк[9,10]. Проте в історіографії відображено передусім філософський аспект відродження язичництва та приділено увагу РУНВірі, яка перша набула швидкого поширення та відзначалася активною видавничою діяльністю.

Взагалі, питанню двовір’я в сучасних українських дослідженнях приділено значну увагу як у монографіях, так і в окремих публікаціях. Зокрема, язичницько-православному синкретизму присвячена праця П. Косухи [20]. Дана проблема висвітлена також у низці публікацій як українських, так і російських авторів. Проте, незважаючи на багатий фактичний матеріал, у більшості праць розглянуто лише окремі аспекти того чи іншого питання вибраної теми.

Об’єкт дослідження– язичницькі традиції, неоязичницькі організації