Особливості та зміст права орендного землекористування громадян

ПРАВО ОРЕНДНОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

ВСТУП

Розділ1. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРЕНДИ ЗЕМЛІ

1.1  Поняття оренди землі

1.2  Обєкти та види оренди землі

Розділ 2. СУБ’ЄКТИ ПРАВА ОРЕНДНОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

2.1. Поняття субєктів права орендного землекористування

2.2. Права та обов’язки орендодавців

2.3 . Права та обов’язки орендарів

Розділ 3. ДОГОВІР ОРЕНДИ ЗЕМЛІ

3.1. Поняття та істотні умови договору оренди землі

3.2. Зміна, припинення, поновлення, визнання недійсними договорів оренди землі

ВИСНОВКИ       

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Становлення й розвиток відносин приватної власності на землю в нашій державі надає можливості на вільне використання земель як базового природного ресурсу. Конституцією України визначено право кожного громадянина на користування природними об’єктами (землями, лісами, водами тощо) відповідно до закону (ст.13) [1]. Зазначене вище конституційне право реалізується, перш за все, в процесі здійснення права землекористування громадян. Право землекористування є системою закріплених у земельному законодавстві правових норм, які регулюють суспільні відносини, пов’язані з добуванням корисних властивостей земельних ресурсів. Водночас право землекористування виступає як правомочність фізичної або юридичної особи щодо користування земельною ділянкою і є правовідношенням, що виникає у процесі використання земельних ресурсів. Отже, право землекористування має комплексний характер, що систематизує законодавчі вимоги і об’єднує їх у земельно-правовий інститут, а також охоплює правомочності суб’єктів — користувачів земельних ділянок та регламентує права й обов’язки землекористувачів, які реалізуються у правовідносинах. Право землекористування громадян вимагає комплексного наукового осмислення у контексті вдосконалення чинного законодавства та потреб практики у відповідній  сфері.                                                                                                                Мета дослідження полягає у встановленні особливостей та конкретного змісту права орендного землекористування громадян, формулюванні на основі відповідних висновків пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері реалізації визначеного права. Відповідно до поставленої мети завданнями дослідження є:                                                                    - на підставі ґрунтовного аналізу спеціально-юридичної літератури, законодавчої бази визначити поняття та характерні ознаки права орендного землекористування громадян;            

- провести аналіз правового забезпечення можливостей реалізації права орендного землекористування громадян;                                                           

- запропонувати пропозиції щодо вдосконалення законодавства шляхом визначення механізмів реалізації та захисту права землекористування громадян.                                                                                                           Об’єктом дослідження є приписи нормативно-правових актів та  наукові матеріали, що стосуються права орендного землекористування громадян та регламентують можливість реалізації і забезпечення відповідного права, практика їх застосування. Предметом дослідження є правовідносини щодо реалізації права орендного землекористування громадян, а також суспільні відносини, що потребують належного правового регулювання у зазначеній сфері. Методологічною основою роботи виступає науковий аналіз правових доктрин та окремих правових норм. У ході підготовки роботи були застосовані методи формально-логічного, структурно-функціонального, системного аналізу.                         Теоретичною основою дослідження стали праці відомих вчених-правознавців України у галузі земельного: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, А.П. Гетьмана, О.І. Заєць, М.В. Краснової, І.І. Каракаша, П.Ф. Кулинича, В.Л. Мунтяна, Н.Р. Малишевої, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, В.І. Семчика, Н.І. Титової, О.М. Ткаченко, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги,

В.З. Янчука.

Джерелами дослідження стали Земельний кодекс України, інші нормативно правові акти законодавства України з досліджуваних питань.

Розділ1

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРЕНДИ ЗЕМЛІ

1.1. Поняття оренди землі

Орендне землекористування в Україні є дещо новим, але достатньо розвинутим правовим інститутом земельного права. Земельно-правовими актами 30-х років минулого сторіччя оренда сільськогосподарських земель в Україні була заборонена. А з набранням чинності Земельного Кодексу 1970 року це положення було поширено на усі землі. Оренда землі в нашій країні відновилася після 70-річної перерви, коли був прийнятий у жовтні 1998 року Закон України «Про оренду землі». Перебудова економічних відносин і здійснення аграрно-земельної реформи у незалежній Україні відновили орендне землекористування і надали йому нового правового змісту. Могутній імпульс цьому процесу надало паювання земель недержавних сільськогосподарських підприємств та створення системи господарств ринкового типу.

Прийняття Конституції України створило нові правові засади розвитку різних форм землевикористання, зокрема, оренди земель. Так, орендні земельні відносини тісно пов’язані з відносинами земельної власності та з аграрною підприємницькою діяльністю. З огляду на це важливе вихідне значення для подальшої законодавчої регламентації оренди земель новим Земельним кодексом України має стаття 14 Конституції України, яка гарантує право власності на землі та правомірно оголошує їх «основним національним багатством», а також стаття 42, яка містить конституційні норми щодо підприємництва.

Законодавство, що становить сучасну правову базу оренди земель сільськогосподарського призначення, носить багатоструктурний характер і

включає такі складові, як: 1) загальне законодавство, на основі якого