Кількісна і якісна характеристика еродованих земель. Причини розвитку ерозійних процесів та їх наслідки

ЗМІСТ                 

Вступ

Розділ I. Кількісна і якісна характеристика еродованих земель

1.1Ерозія і її наслідки.

1.2 Втрати поживних речовин внаслідок ерозії по Україні

Розділ ІІ. Причини розвитку ерозійних процесів та їх наслідки

2.1 Чинники розвитку ерозійних процесів

2.2 Наслідки ерозійних процесів

Розділ ІІІ. Заходи щодо охорони і відновлення родючості грунтів

ВСТУП

Захист ґрунтів від ерозії і їх раціональне використання — глобальна, загальнолюдська проблема. Ще в далекому минулому надмірне випасання худоби призводило до порушення екологічної рівноваги, внаслідок чого посилювались ерозійні процеси.

В епоху інтенсивного розвитку промисловості, транспорту, сільського господарства, зростання народонаселення виключно важливого значення набуває проблема охорони зовнішнього середовища і раціонального використання природних ресурсів, у тому числі проблема охорони ґрунтів та підвищення їх родючості.

У результаті впливу людини на грунт погіршуються його природні властивості: водно-фізичні, фізичні та хімічні. Це в свою чергу сприяє розвитку ерозійних процесів. З природних факторів посилюють ерозію ґрунтів довгі й стрімкі схили.

Здійснення завдань охорони природи вимагає комплексного підходу, планування таких заходів впливу на оточуюче середовище, які по можливості забезпечували б природну рівновагу, що порушується діяльністю людини, сприяли б створенню найкращих умов для життя населення планети.

У комплексі заходів охорони ґрунтів та відновлення їх родючості особливе місце належить боротьбі з водною лінійною і вітровою ерозією і причинами, що їх породжують.

Розділ I. Кількісна і якісна характеристика еродованих земель

1.1 Ерозія і її наслідки

Ерозія – це процес руйнування ґрунту вітром, водою та іншими факторами з переміщенням продуктів ерозії за межі її виникнення. Вона обумовлюється як природними, так і антропогенними факторами. Про розмір ерозійних процесів на ґрунтах України та збитки від неї можна мати уяву з наступних даних: На виробництво 1 т продукції рослинництва (в умовному зерні) від ерозії втрачається біля 7 т ґрунту. Загальні щорічні збитки від ерозії складають по країні 3,45 млрд. гривень, а втрати чистого прибутку – 2 млрд. гривень. Еродовані землі характеризуються гіршими, ніж повнопрофільні, фізичними, фізико-механічними, агрохімічними та біологічними властивостями, внаслідок чого на них недобирається значна частина врожаю.

Внаслідок ерозії зменшується товщина орного шару, вміст гумусу в ґрунті, погіршується його структура, склад і водно-повітряний режим. Змиті ґрунти протягом вегетації рослин випаровують більше вологи і вбирають незначну її кількість. Чим інтенсивніші ерозійні процеси, тим менше вологи вбирає ґрунт. В еродованих ґрунтах запаси вологи зменшуються на 14-22%, що призводить до зниження врожайності сільськогосподарських культур.   

Навіть на слабо-еродованих ґрунтах недобирається, як правило, до 15% урожаю зернових (Тарарико О.Г., 1983). Погіршуючи ґрунтову родючість, ерозія ґрунтів не тільки знижує врожайність сільськогосподарських культур, а й порушує встановлену в процесі тривалого розвитку складну екологічну систему, змінюючи кругообіг поживних речовин у біосфері. Використовувані рослинами елементи живлення у процесі ерозії відчужуються з малого біологічного колообігу, тобто фактично назавжди втрачаються для землеробства. Сумарні втрати поживних речовин ґрунтом збільшуються пропорційно змиву його твердої фази. Багато дослідників зазначають, що азот ґрунтом найбільше втрачається внаслідок ерозії. При змиві 1 см верхнього шару ґрунту з 1 га ріллі, зокрема на середньо та сильно змитих ґрунтах, виноситься понад 5 т мінеральних поживних речовин (у стан-дартних туках) і 10 т гумусу.

1.2 Втрати поживних речовин внаслідок ерозії по Україні

Втрати поживних речовин (у стандартних туках) від ерозії по Україні щороку становлять: сульфату амонію – 629 тис. т, суперфосфату – 290, калійної солі – 210 тис. т. За підрахунками, такої кількості добрив досить для вирощування 875 тис. т зерна. Із дерново-підзолистих ґрунтів з легким механічним складом елементи живлення виносяться переважно з рідким стоком, тобто з водою, а на чорноземах – з твердим, тобто із змитим ґрунтом.

Втрати поживних речовин збільшуються при внесенні підвищених доз мінеральних добрив і залежать від способу їх загортання в ґрунт. Наприклад, найбільше азоту втрачається при підживленні посівів озимої пшениці на схилах по талому снігу. При цьому вміст нітратного азоту в 1 л талих вод може збільшуватись у 5-8 разів порівняно з кількістю його при основному внесенні добрив.

У Луганській області слабозмиті ґрунти містять валового азоту, а відповідно, і гумусу, на 10-20% менше порівняно з незмитими. Якщо в півтораметровому шарі повнопрофільного чорнозему звичайного