Профілактика шкідливих звичок у дітей

Тому підготовка профілактичних заходів для дітей цього віку ефективніша, ніж спроба змінити порівняно міцно укорінене уявлення про наркотичні засоби у підлітків старших класів. Значить, треба йти в початкову школу, дитячі садки, щоб не спізнитися. У цю систему повинна включитися вся система освіти, інакше втратимо наших дітей. Однак головна відповідальність за виховання дитини лежить на батьках. З давніх часів існує святий батьківський обов’язок – виховати для своєї Батьківщини повноцінного громадянина, здорового фізично і духовно. З чого складається їх відповідальність? Якими методами вони впливають на своїх дітей відносно вживання наркотичних або токсичних речовин? Правильне виховання полягає в тому, щоб батьки усвідомили, який глибокий вплив вони справляють на дітей і їх поведінку. Батьки – це перші вихователі, що формують погляди, схильності і особистість дитини. Відомо, якщо в сім’ї  добрий мікроклімат, спокійна обстановка, повне взаєморозуміння, батьки уважні, дбайливі, намагаються провести дозвілля разом з дітьми, то імовірність появи наркоманії у дітей в цій сім’ї невелика. Статистично встановлено, що більшість наркоманів виховувалися в неблагополучних сім’ях. Важко уявити, як можуть виховувати дітей батьки, котрі страждають на хронічний алкоголізм або наркоманію. Дітям властиво копіювати поведінку своїх батьків, особливо в дошкільний період, коли вони шукають зразок відповідної для ситуації поведінки. Якщо настільки великий негативний приклад батьків, то йому треба протиставити позитивні приклади – життя людей, що прагнуть до гуманних цінностей. Це і буде рятівною протиотрутою наркотичному вірусу. Допомогти таким людям можуть, активно діючи спільно, медичні працівники, викладачі шкіл, середніх спеціальних навчальних закладів, працівники правоохоронних органів. Оскільки наркоманія – це передусім молодіжна проблема, то одним з профілактичних заходів є цілеспрямоване виховання з формуванням у дитини позитивних установок і повноцінної життєвої позиції. Всім людям більшою або меншою мірою властива присутність у свідомості деякого внутрішнього контролера поведінки – необхідність оцінювати свою поведінку відповідно до власних уявлень про те, що і як належить робити, а чого робити не можна. Ці уявлення формуються у процесі розвитку особистості під впливом виховних заходів і зрештою ведуть до оформлення життєвих позицій. У цьому разі заборони як міра впливу на поведінку дітей повинні мати третьорядне значення. Природа людської психіки така, що їй властиво чинити опір заборонам, і що сильніше тиск зверху, то сильніше протидія знизу. Тому головний упор у виховних заходах треба робити на переконання, а не на заборону. Батьки, як правило, винні не тільки в тому, що виховали дітей без чіткого розуміння неприпустимості прийому наркотичних речовин, хоч юридично несуть відповідальність за прийом дітьми наркотиків. Батьки не повинні займати пасивну позицію – вони зобов’язані постійно проводити виховну роботу, бесіди, обговорення. Не можна залишати питання споживання токсичних речовин на самоплив, надаючи дітям можливість спиратися на свій життєвий досвід або досвід друзів, оскільки це може призвести до трагедії. Останнім часом значно зросло число профілактичних програм, які будуються на розвитку альтернатив вживанню наркотичних  засобів. Ці програми передбачають залучення дітей і підлітків до різних продуктивних видів діяльності. У житті молоді не повинно бути вакууму, нічим не заповненої душевної пустоти, бездіяльності, негативного відношення до навчання, спорту, праці. Захопленість молодих людей у будь-якій області знань або мистецтва – один з дійових шляхів нормального, нічим не порушеного психофізичного розвитку, що віддаляє юнаків і дівчат від наркотичних засобів.  З раннього дитячого віку необхідно формувати різко негативне відношення до будь-яких станів, що штучно спричиняються усілякими речовинами рослинного або хімічного походження. Треба виробляти у свідомості дітей нетерпимість і презирство до будь-яких наркотичних речовин, культивувати у особистості підлітка, яка формується, почуття неприязні й огиди до наркотиків. Особливу увагу потрібно приділити вихованню почуття небезпеки, настороженості до прийому, навіть до одноразового, будь-яких лікарських засобів або інших хімічних агентів, що йдуть поза лікарською порадою, навіть якщо вони вільно продаються в аптеці. Треба вчити дітей любити себе і своє здоров’я. Треба вчити дітей не тільки розпізнавати небезпеку вживання будь