Знайти мінімум функції методом перебору та дихотомії(половинного поділу
5.2 Короткі теоретичні відомості
5.3 Програма
5.4 Результати
6.1 Знайти кубічну, квадратичну та лінійну апроксимацію заданих точок
6.2 Короткі теоретичні відомості
6.3 Програма
6.4 Результати
7.1 Знайти похідну функції в точці, використовуючи Matlab
7.2 Короткі теоретичні відомості
7.3 Програма
7.4 Результати
8.1 Знайти інтеграл функції, використовуючи Matlab
8.2 Короткі теоретичні відомості
8.3 Програма
8.4 Результати
1.1 Вирішити СЛАР
1.2 Короткі теоретичні відомості
Система лінійних алгебраїчних рівнянь(СЛАР) — в лінійній алгебрі це система лінійних рівнянь виду:
Це система m лінійних рівнянь з n невідомими, де
- є невідомими,
- є коефіцієнтами системи,
- вільними членами.
Системи лінійних алгебраїчних рівнянь відіграють важливу роль у математиці, оскільки до них зводиться велика кількість задачлінійної алгебри, теорії диференціальних рівнянь, математичної фізики тощо, та областей фізики й техніки, де застосовуються ці математичні теорії.
1.3 Програма
clc
clear all
A=[[1.63,1.27,-0.84];[1.27,0.65,1.27];[-0.84,1.27,-1.21]]
B=[1.51;0.63;2.15]
x=inv(A)*B
1.4 Результат
A =
1.6300 1.2700 -0.8400
1.2700 0.6500 1.2700
-0.8400 1.2700 -1.2100
B =
1.5100
0.6300
2.1500
x =
-0.2564
1.5059
-0.0183
2.1 Робота з матрицями
2.2 Короткі теоретичні відомості
Матриця — математичний об'єкт, записаний у вигляді прямокутної таблиці чисел (чи елементів кільця) і допускаючий операції (додавання, віднімання, множення тамноження на скаляр). Зазвичай матриці представляються двовимірними (прямокутними) таблицями. Іноді розглядають багатовимірні матриці або матриці непрямокутної форми. В даній статті вони розглядатися не будуть..
Матриці є корисними для запису даних, що залежать від двох категорій, наприклад: для коефіцієнтів систем лінійних рівнянь та лінійних перетворень.
Горизонтальні лінії в матриці звуть рядками, вертикальні — стовпцями.
Матрицю, що складається з m рядків та n стовпців, називають матрицею m-на-n (або mn-матрицею), а m і n — її розмірністю.
Елемент матриці A, що знаходиться на перетині i-го рядка з j-им стовпчиком, називають i,j-им елементом або (i,j)-им елементом A.
Записують це як Ai,j чи A[i,j], або, в нотації мови програмування C, A[i][j].
Часто пишуть для означення матриці A розмірності n x m, де кожен елемент матриці A[i,j] позначають як aij для всіх 1 ≤ i ≤ n та 1 ≤ j ≤ m.
Приклад
Матриця є матрицею 4×3. Елемент A[2,3], або a2,3 дорівнює 7.
2.3 Програма
clc
clear all
%Матриці
A=[[4,3,-2,-4];[3,-4,3,3];[-2,3,-2,5];[-4,3,5,-3]]
C=[[12,-2,1,-2];[-2,4,1,-2];[1,1,6,1];[-2,-2,1,4]]
%Обернені Матриці
V1=inv(A)
V2=inv(C)
%Транспоновані
B1=A'
B2=C'
%Детермінант Матриці
D1=det(A)
D2=det(C)
2.4 Результат
A =
4 3 -2 -4
3 -4 3 3
-2 3 -2 5
-4 3 5 -3
C =
12 -2 1 -2
-2 4 1 -2
1 1 6 1
-2 -2 1 4
V1 =
0.1566 0.1403 0.0371 -0.0067
0.1403 0.0356 0.1470 0.0935
0.0371 0.1470 0.0230 0.1359
-0.0067 0.0935 0.1359 -0.0045
V2 =
0.1613 0.2097 -0.0968 0.2097
0.2097 0.6559 -0.2258 0.4892
-0.0968 -0.2258 0.2581 -0.2258
0.2097 0.4892 -0.2258 0.6559
B1 =
4 3 -2 -4
3 -4 3 3
-2 3 -2 5
-4 3 5 -3
B2 =
12 -2 1 -2
-2 4 1 -2
1 1 6 1
-2 -2 1 4
D1 = 1347
D2 = 372.0000
3.1 Вирішити нелінійне рівняння графічним та аналітичним методом
3.2 Короткі теоретичні відомості
Алгебраїчним нелінійним рівнянням степеня n називається рівняння типу , де є многочленом степеня n.
Тобто, таке рівняння має такий вигляд:
, де називають коефіцієнтами рівняння. Також є переважно елементами множини дійсних, або комплексних чисел.
Найважливіші випадки нелінійних алгебраїчних рівнянь:
§ Квадратні рівняння ;
§ Кубічні рівняння ;
§ Біквадратні рівняння .
3.3 Програма
%e^(-x)-x=0
clc
clear all
%Графічний метод
ezplot('exp(-x)-x',[-8,8])
hold on
ezplot('x*0-y',[-8,8])
hold off
grid on
%Аналітичний метод
syms x
y0='exp(-x)- x'
y=solve(y0,x)
y0=subs(y)
3.4 Результат
y0 = exp(-x)- x
y =exp(.26987413757344922387738245114716)
y0 = 0.5671
4.1 Вирішити систему нелінійних рівнянь графічним та аналітичним методом
4.2 Короткі теоретичні відомості
В загальному випадку система з n нелінійних рівнянь з n невідомими подається у вигляді:
4.3 Програма
%x=sin(x)+sin(y)-1=0
%y=x^2-y ^2-1=0
clc
clear all
%Гафічний метод
ezplot(' sin(x)+sin(y)-1-x',[-8,8],[-8,8])
hold on
ezplot('x^2-y ^2-1-y',[-8,8],[-8,8])
hold off
grid on
%Аналітичний метод
syms x y
y=solve(' sin(x)+sin(y)-1-x','x^2-y ^2-1-y',x,y)
x0=subs(y.x)
y0=subs(y.y)
4.4 Результат
y =
x: [1x1 sym]
y: [1x1 sym]
x0 =
-1.4111
y0 =
0.6141
5.1 Знайти мінімум функції методом перебору та дихотомії(половинного поділу)
5.2 Короткі теоретичні відомості
Метод перебору (метод рівномірного пошуку) - найпростіший з методів пошуку значень дійсно-значних функцій за будь-яким із критеріїв порівняння (на максимум, на мінімум, на певну константу). Стосовно до екстремальних задач є прикладом прямого методу умовної одномірної пасивної оптимізації.
Дихотомія - роздвоєність, послідовне поділ на дві частини, не пов'язані між собою. Дихотомічне розподіл у математиці, філософії, логіці і лінгвістиці є способом освіти взаємовиключних підрозділів одного поняття або терміна і служить для утворення класифікації елементів.
5.3(1) Програма
%f(x)=e^x-sin(x) a=0 b=1
%f(x,y)=e^(y^2-x)+e^x
%Метод перебору
clc
clear all
a=0
b=1
step=0.1
y1=exp(a)-sin(x)
ezplot('exp(x)-sin(x)',[-8,8])
grid on
n=0
hold on
x=a
while x<b
x=x+step
y2=exp(x)-sin(x)
n=n+1
plot(x,y2,'o')
if(y2>y1)
x=x*step
y=exp(x)-sin(x)
n
break
end
y1=y2
end
hold off
5.3(2) Програма
clc
clear all
%Метод дихотомії
a=-0.5
b=0.5
E=0.001
y1=exp(a)+1/a
ezplot('exp(x)+1/x',[-8,8])
n=0
grid on
hold on
while (abs(b-a)>E)
L=b-a
x0=a+L/2
x1=a+L/4
x2=b-L/4
y0=exp(x0)+1/x0
y1=exp(x1)+1/x1
y2=exp(x2)+1/x2
plot(x1,y1,'o')
plot(x2,y2,'x')
n=n+1
if(y1<y0 & y0<y2)
b=x2
else if(y1>y0 & y0>y2)
a=x1
else
a=x1
b=x2
end
end
x0=(x1+x2)/2
n
end
5.4(1) Результат
a =0
b = 1
step = 0.1000
y1 = 0.4354
n = 0
x =0
x = 0.1000
y2 = 1.0053
n = 1
x = 0.0100
y =1.0001
n = 1
5.4(2) Результат
a =-1
b =1
E =0.001
y1 =1.0366
a =0.4882
b =0.4219
x0 =0
n =10
6.1 Знайти кубічну, квадратичну та лінійну апроксимацію заданих точок
6.2 Короткі теоретичні відомості
Для того щоб отримати аналітичні залежності, що описують великі масиви даних, використовують методи апроксимації, які основані на тому, що масив даних замінюють простою функцією (лінійною або квадратичною або кубічною або іншою), яка не обов’язково проходить через всі експериментальні точки, але описує тенденції зміни цих даних та забезпечує мінімум суми квадратів відхилень експериментальних даних від цією функції.
Апроксима́ція (лат. approximare — наближати) — наближене вираження одних математичних об'єктів іншими, простішими, наприклад, кривих ліній — ламаними,ірраціональних чисел — раціональними, неперервних функцій — многочленами.
6.3(1) Програма
clc
clear all
x=[0.115;0.120;0.125;0.130;0.135;0.140]
y=[8.65729;8.29329;7.95829;7.64893;7.36235;7.09613]
plot(x,y,'o')
for i=1:6
z(i,1)=1
z(i,2)=x(i)
end
b=inv(z'*z)*z'*y
for i=1:6
ya(i)=0
for j=1:2
ya(i)=ya(i)+b(j)*z(i,j)
end
end
hold on
plot(x,ya)
grid on
hold off
6.3(2) Програма
clc
clear all
x=[0.115;0.120;0.125;0.130;0.135;0.140]
y=[8.65729;8.29329;7.95829;7.64893;7.36235;7.09613]
plot(x,y,'o')
for i=1:6
z(i,1)=1
z(i,2)=x(i)
z(i,3)=x(i)^2
end
b=inv(z'*z)*z'*y
for i=1:6
ya(i)=0
for j=1:3
ya(i)=ya(i)+b(j)*z(i,j)
end
end
hold on
plot(x,ya)
grid on
hold off
6.3(3) Програма
clc
clear all
x=[0.115;0.120;0.125;0.130;0.135;0.140]
y=[8.65729;8.29329;7.95829;7.64893;7.36235;7.09613]
plot(x,y,'o')
for i=1:6
z(i,1)=1
z(i,2)=x(i)
z(i,3)=x(i)^2
z(i,4)=x(i)^3
end
b=inv(z'*z)*z'*y
for i=1:6
ya(i)=0
for j=1:4
ya(i)=ya(i)+b(j)*z(i,j)
end
end
hold on
plot(x,ya)
grid on
hold off
6.4(1) Результати
6.4(2) Результати
6.4(3) Результати
7.1 Знайти похідну функції в точці, використовуючи Matlab
7.2 Короткі теоретичні відомості
Похідна́— основне поняття диференційного числення, що характеризує швидкість зміни функції. Визначається як границявідношення приросту функції до приросту її аргументу коли приріст гументу прямує до нуля (якщо така границя існує). Функцію, що має скінченну похідну, називають диференційовною.
Нехай в деякому околі точки x0 визначена функція f. Якщо ми візьмемо довільне число x в цьому околі, то приріст аргументу (позначається Δx) в цьому випадку визначається, як x−x0, а приріст функції (Δy) — як f(x)−f(x0). Тоді, якщо існує границя , то вона називається похідною функції
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.