1. Чарвака (локаята) – 7-2 ст. до н.е. Чар – чотири, вак – сутність. Лок – світ, але також і як спілка-громада, світ як громада. Локаята – система давньоіндійського матеріалізму, що заперечувала існування Брахмана й Атмана і стверджувала, що свідомість є властивістю, притаманною тілу і зникаючою з його розпадом. У вченні дійсно виразно присутні матеріалістичні тенденції. Локаятики вважали, що свідомість виникає при певному сполученні чотирьох першоелементів: землі, води, вогню і вітру. «Чотири елементи виступають як споконвічні принципи; винятково з них, коли вони перетворять тіло, виникає свідомість, подібно тому як у результаті змішання окремих компонентів виходить оп’яняюча речовина». Єдиним джерелом достовірного пізнання в системі локаятиків служить чуттєве сприйняття, вони заперечують вірогідність логічних висновків і свідчень авторитету, не маючи тут аналогів в індійській культурі. УГреції аналогічних поглядів дотримувалась філософська школа кініків. Заперечуючи чинність закону карми, мету людського існування локаята вбачає сенс у насолоді життям.
Опозиційні брахманізмові релігійні системи – бхагаватизм, джайнізм і буддизм. Ці системи не визнавали авторитету вед, спиралися на свою канонічну традицію. Дослідник А. Чанишев уважав їх формою антибрахманістського руху кшатріїв в Індії..
2. Джайнізм (джина – переможець) – одна з найдавніших релігій Індії, виникла в 6 ст. до н.е. і збережена до наших днів. Це також релігійно-філософське вчення. Прихильники джайнізму – джайни – стверджують, що цю релігію їм з давнини передали 24 пророки-вчителі, першим з яких вважається Рішабха, а останнім – Вардхамана, що одержав згодом імена Махавіри (Великий герой) і Джини (переможець), тобто того, хто переміг карму й усунув перешкоди на шляху до релігійного порятунку. Звідси і назва цієї релігії. Поклоняються джайни усім своїм пророкам як божествам.
Центральне місце у віровченні джайнів займають уявлення про вічну душу, здатну послідовно вселятися в різні матеріальні тіла. Виник джайнізм, як і буддизм, у противагу брахманізмові, усупереч якому визнавав можливість порятунку душі для кожної людини. Виступаючи проти панування брахманів, джайнізм відкидає авторитет Вед, брахманський пантеон богів, обряди і жертвоприносини, існування єдиної світової душі (Брахми), а також єдиного бога як творця і охоронця світового ладу.
Стверджуючи, що матерія і дух є двома споконвіку існуючими початками, джайнізм віддає перевагу духу. Носіями життя вважає душі окремих людей. Душ стільки, скільки живих істот. Джайни одушевляють і неживі предмети, тому велике значення надають ахімсі – неспричиненню шкоди живим істотам, що у свою чергу не дозволяє їм займатися землеробством, тому що оранка землі спричиняє убивство живих істот. Тіло є оболонкою для душі – воно смертне, а душа вічна і по черзі переходить з одного тіла в інше. При цьому вона може розвиватися і змінюватися. Пристрасті і бажання людини у всіх її попередніх існуваннях тримають душу в оковах і для досягнення її повного блаженства людина повинна шляхом позбавлень і праведного життя звільнити її. При цьому, на відміну від буддизму, джайнізм вважає, що не всяке життя є зло і страждання. Таким є лише дурне життя. Звідси нірвана в джайнів – це досягнення душею вічного блаженства. У цьому сенс життя людини.
З метою досягнення нірвани джайни зобов’язані вірити у своїх пророків, строго дотримуватись їхнього розпорядження, що зводиться головним чином до відмови від убивств (ахімса), злодійства, неправди, перелюбства, а також від корисливості стосовно земних благ. Джайнізм відстоює присутність божественного у людині.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.