Загальний історичний огляд розвитку філософських знань. Зародження класичної філософії. Філософія Індії і Китаю, страница 3

Веданта була найбільш розповсюдженою в Індії філософською школою. Елітарною школою: її адепти – представники лише варни брахманів. Основним світоглядним положенням цієї школи було визнання як єдиної реальності вічного і незмінного духовного початку – Брахмана, тотожного зі світовою душею – Атманом. Ця реальність не може бути визначена за допомогою яких-небудь позитивних характеристик, вона визначається лише негативно (це жодне, ні інше, ні третє). Світ є космічною ілюзією – майя, що представляє із себе прояв «вільної гри розуму» Атмана-Брахмана, реалізацію його творчої потенції. Майя у своєму «прихованому» аспекті є авідья (невідання) – спосіб сприйняття людиною світу, що включає уявлення про свою індивідуальність, про космос, пізнавальні моделі тощо. Однак, незважаючи на авідью, людина знає про Атмана, тому що його основу, «зерно» складає істинний Атман. Указівкою на сутнісну реальність Атмана, на тотожність Атмана і Брахмана є тексти вед. Вони допомагають людині знайти шлях до збагнення Брахмана, до звільнення від авідьї. Однак, ні знання, ні старанне виконання обрядів, ні моральні заслуги не можуть бути гарантією «прозріння». Як стверджував Шанкара, «у кожної людини свій шлях до Брахмана». Принципом веданти був пантеїзм: моє вище „Я” тотожне Богу (світу).

Шанкара-ачарья (788-820) (ачарья – учитель) – видатний індійський філософ, містик, поет, ортодоксальний теолог і реформатор, вчитель і проповідник школи Адвайта-Веданти. Прагнучи осягнути таємницю життя, стає сан’ясином (мандрівним пустельником). після переможного диспуту в Кашміру був зведений на трон Сарасваті (богині наук, мистецтв і красномовства). За 32 роки він створив більш 400 творів самих різних жанрів.

Час Шанкари був кризовим для індійського світогляду. Занепад буддизму і розшарування шкіл індуїзму, зв’язаних з культом конкретного Божества, породили тенденцію до релігійно-філософської загальності, виразником якої він і став. Реформізм Шанкари виражається у відкиданні архаїчних культів міманси, у постановці завдань очищення релігії від грубих форм поклоніння Шакті, жертвоприносин і натуралістичних обрядів. Шанкара – творець філософських засад індуїзму. Він вважав головною філософською проблемою проблему реальності як протилежності існуючій, розглядав її у відношенні до проблеми Бога. Те, що існує, може бути нереальним, а те, що не існує, може бути реальним. Надає недуалістичне розуміння Вищого духовного Початку (Брахмана) і духу індивіда (Атмана): Атман і Брахман єдині, – ілюзію роз’єднання створює виявлений світ (Майя, ілюзія). Завдання людини – перебороти ілюзію й осягнути тотожність Атмана з Брахманом. У духовній практиці був засновником «шляху знання», який вважав найбільш ефективним у подоланні авідьї (незнання) і для досягнення звільнення (мокші).

Шанкара творчо збагатив шляхи бхакті (відданості і любові до Бога), карми – безкорисливої дії і служіння людям, і практику йоги. Покладав корисними всі шляхи і духовні потяги на початкових ступенях розвитку свідомості людини. Неуцтво (авідью) вважав не тільки шкідливим недоліком, а об’єктивним космічним чинником, що ховає вищу духовну Реальність.

Наступними філософськими школами, досить близькими у своїх основах, є санкх’я і йога.

2. Санкх’я (число)7 ст. до н.е. Засновник – легендарний мудрець Капіла.Санкх’язаперечувала характерну для брахманізму або індуїзму ідею особистого бога (Шива, Вішну або Брахма) і утверджувала існування, з одного боку, безлічі індивідуальних душ, а з іншого боку – єдиної, вічної, незмінної, усе проникаючої матерії. Матерія володіє, поряд з фізичними, також і психічними характеристиками, вона не тільки формує матеріальні об’єкти і людські тіла, але і визначає психічні стани людини. Душі в санкх’ї є проявами чистого, вічного, не обтяженого ніякими характеристиками світла, що опромінює собою і процес космічної еволюції, і процес мислення. Споконвічно матерія знаходиться в стані рівноваги і спокою, але потім починає змінюватися, створюючи в процесі зміни увесь матеріальний світ, і зрештою знову приводить до стану рівноваги. Атман, тотожний Пуруші, – ось сокровенне в людині. Космос від Пуруші, суспільство з його варнами також від Пуруші: його рот – жерці (брахмани); його руки – воїни (кшатрії); його стегна – торговці (вайш’ї); його ступні – простолюдини (шудри).