Методичні вказівки до лабораторних робіт з дисципліни «Основи метрології, стандартизації та управління якістю», страница 5

Дійсне значення вимірюваної величини знаходять виключенням з неї похибок. Найважче встановити систематичні похибки. Один із способів їх знаходження — повірка. При цьому різниця між середнім арифметичним результатом спостережень і значенням зразкової міри Х_зр є систематичною похибкою:

Δ_с = _зр ,                                         (1.4)

        де  – середнє значення вимірюваної величини;

        _зр – значення зразкової міри.

          На практиці результати вимірювання однакових об'єктів не завжди узгоджується з їх експертною (суб'єктивною) оцінкою. Причиною цього можуть бути, у тому числі, відмінності у геометричних умовах спостереження і вимірювання.

Досить часто на одному і тому ж підприємстві застосовують денситометри різних типів, які мають різну конструкцію. Через різну їх конструкцію чутливість і точність денситометрів різна, що потребує повірки денситометрів у всьому діапазоні вимірюваної оптичної щільності для визначення поправок при співставленні результатів, отриманих на цих приладах.

При денситометричних оцінюваннях відбитого або пройденого світла вимірювані ділянки повинні освітлюватися під кутом 45°, а світлоприймач –  розміщатися під прямим кутом до цієї ділянки. Але не усі денситометри відповідають цим вимогам. Різниця у показах може доходити до 0,4 Б.

На рис. 1.1 а, б, в наведені приклади індикатрис відбивання світла від вимірюваних зразків для трьох типів денситометрів в залежності від геометрії освітлення і спостереження об'єкта.

             а)                                            б)                                         в)

Рисунок 1.1 – Індикатриси відбивання: