Основні визначення міжнародного гуманітарного права, страница 7

1.4.8. В Україні правовий режим надзвичайного стану регулюється Законом України від 16 березня 2000 року № 1550-Ш «Про правовий режим надзвичайного стану».

У разі введення надзвичайного стану обов'язковою є вимога дотримання таких прав людини:

• права на життя;

•  щодо заборони  катувань та такого поводження з людьми, яке принижує людську гідність;

• щодо заборони рабства і утримання людей у неволі;

• щодо заборони на зворотну силу кримінального за­кону;

• права на цивільну правоздатність;

• права на свободу думки, совісті та релігії.

1.4.9.  Третій етап внутрішнього збройного конфлік­ту розпочинається тоді, коли   конфронтація між зброй­ними  силами  держави  та  збройними  силами  опозиції (або іншими організованими озброєними угрупованнями) може бути вирішена лише методом збройної боротьби. У такому разі зазначена ситуація має всі ознаки «збройного конфлікту неміжнародного характеру, («внутрішньо­го збройного конфлікту»).

1.4.10. Сторони, які знаходяться у внутрішньому збройному конфлікті, зобов'язані надавати захист таким категоріям осіб:

• тим, хто не бере безпосередньої участі у воєнних діях;

• особам зі складу збройних сил, які склали зброю;

•  тим,  хто  припинив брати  участь  у воєнних  діях внаслідок хвороби, поранення, затримання або з іншої причини.

Щодо вказаних осіб забороняється чинити такі дії:

•  посягання  на  життя  та  фізичну  недоторканність (будь-які види вбивств,   каліцтв, жорстокого поводжен­ня, тілесних покарань чи катувань);

• посягання на людську гідність (образливе і приниз­ливе поводження, зґвалтування, примушування до про­ституції тощо);

• колективні покарання;

• взяття заручників;

• акти тероризму;

• грабіж;

• рабство та работоргівлю;

• засудження та застосування покарання без поперед­нього судового рішення, яке винесене належним чином;

• загрози вчинити будь-яку із вказаних дій.

1.4.11.  Щодо дітей міжнародне гуманітарне право пе­редбачає:

• забезпечення їм права на отримання освіти;

• проведення необхідних заходів щодо возз'єднання сімей, які були розлучені у ході ведення збройного конфлікту;

•  заборону участі у воєнних діях дітей віком до 15 років;

• надання особливого захисту дітям віком до 15 років навіть у разі, якщо вони брали участь в бойових діях і потрапили в полон;

• евакуацію дітей з району воєнних дій (за необхідності і за згодою батьків чи осіб, які їх заміняють).

1.4.12.  Всі поранені, хворі та особи, які зазнали кора­бельної аварії чи аварії літального апарата, незалежно від того - брали вони участь у збройному конфлікті чи ні, по­винні користуватися повагою і захистом.

Тільки-но дозволять обставини, усі учасники зброй­ного конфлікту повинні:

• вжити всіх можливих заходів щодо розшуку і збо­ру поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії чи аварії літального апарата, й захисту їх від по­грабування;

•  організувати розшук загиблих (померлих) з метою недопущення їх пограбування і забезпечення гідного по­ховання.

1.4.13.  Щодо осіб, свобода яких була обмежена, не­обхідно дотримуватися таких вимог:

•  забезпечувати їх продовольством та питною водою нарівні з місцевим цивільним населенням;

• захищати їх від суворих кліматичних умов;

• давати їм дозвіл на отримання індивідуальної чи ко­лективної допомоги;

• дозволяти здійснення культових дій та допомогу ду­ховного персоналу;

•  у разі залучення до роботи забезпечувати їм умови праці та захист нарівні з місцевим цивільним населенням.

1.4.14.  Вимоги стосовно осіб та об'єктів, які користу­ються захистом міжнародного гуманітарного права, що викладені у підрозділах 1.2-1.3 розділу 1 Керівництва, стосуються    повною   мірою   і    внутрішніх   збройних конфліктів.

1.4.15.  Медичний і духовний персонал повинен кори­стуватися повагою та захистом, йому надається вся мож­лива допомога для  забезпечення  умов  виконання ним своїх функцій.

1.4.16.  Цивільне населення та окремі цивільні особи не можуть бути об'єктом нападу доти, доки вони не бе­руть безпосередньої участі у збройному конфлікті.

Забороняється віддавати накази і розпорядження щодо примусового переміщення цивільних осіб у зв'язку зі збройним конфліктом, якщо це не викликано вимога­ми їхньої безпеки.

Для неурядових організацій передбачається мож­ливість здійснення їх функцій щодо жертв збройних конфліктів. За узгодженням із державою-учасницею ни­ми можуть здійснюватися гуманітарні операції щодо на­дання допомоги цивільному населенню.

1.4.17.  Кримінальне переслідування осіб, які вчини­ли воєнні та інші злочини в період збройного конфлікту неміжнародного   характеру,   здійснюється   на   підставі чинного законодавства України шляхом проведення досудового слідства і винесення судового вироку.

3. Врахування норм міжнародного гуманітарного правапід час організації бойового забезпечення

3.1. Розвідка

3.1.1.В основу діяльності щодо збору інформації, яка не суперечить вимогам міжнародного гуманітарно­го права, покладена різниця між дозволеними та забо­роненими методами її збору.

3.1.2.Діяльність  щодо  збору  інформації,   яка   має воєнну цінність, у районах, що знаходяться під контро­лем    противника,    вважається законною,   якщо   вона здійснюється   військовослужбовцями   без   приховування статусу   комбатанта   (у   військовій   формі   одягу   своїх збройних сил).

3.1.3.   Діяльність   щодо   збору   інформації,   яка   має воєнну цінність, у районах, що знаходяться під контро­лем противника, розглядається як шпигунство, якщо во­на здійснюється обманним шляхом.

Шпигунство (пункт 1.2.25 Керівництва) не заборо­няється, але комбатант, який був захоплений під час та­кої діяльності, втрачає право на отримання статусу військовополоненого і може понести покарання.

3.1.4.   Цивільне населення протилежної сторони не може примушуватись до надання відомостей ними особи­сто або від третіх осіб.

3.1.5.  Захоплені в полон комбатанти можуть бути до­питані, але вони повинні повідомляти лише ті відомості, які   дозволяють   встановити   їх   особу   (пункт   2.5.4.5 Керівництва).

Військовополонені, які відмовляються відповідати на запитання, не можуть піддаватися погрозам, принижен­ням особистості, тортурам, будь-яким обмеженням чи переслідуванням.